Повномасштабна війна триває вже понад півтора року. Українці виборюють свою територіальну і політичну самостійність найдорожчою ціною. А як щодо самостійності у культурній площині, а саме — наповненні простору наших міст? 

За час війни українські муніципалітети значно просунулися у питаннях дерусифікації та деколонізації своїх вулиць, парків, меморіальних об'єктів. Ще б пак, профільний закон про щонайменше декомунізацію, діє з 2015 року (про деколонізацію — з липня 2023). Проте міська влада, а чи й інші відповідальні за це, все ще часом не поспішають демонтувати російські/радянські/імперські пам'ятники.

Що можуть зробити мешканці, щоб більше не ходити повз пам'ятник Пушкіну, меморіальну дошку “великому російському художнику” Врубелю чи  читати про Шевченка як про художника імператорської академії наук?

Ми підготували інструкцію для найбільш поширених випадків боротьби з російським культурним кодом у наших містах. 

Демонтаж пам’ятників: що каже законодавство

Для початку розберемося з нормативно-правовою базою. Закон про деколонізацію забороняє публічно глорифікувати (вшановувати) символи російської імперської політики, до яких, зокрема відносяться: 

• пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в органах влади і управління, політичних організаціях, партіях, збройних формуваннях російського царства (московського царства), російської імперії, російської республіки, російської держави, рсфрр, ррфр, рф, територіальних утворень чи адміністративних одиниць, у тому числі невизнаних, що створювалися під час реалізації російської імперської політики на окупованих, анексованих чи в інший спосіб зайнятих територіях, і брали участь або сприяли реалізації російської імперської політики (крім зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів, присвячених особам, пов’язаним із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури), працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів;
• зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії;
• зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені подіям, пов’язаним із здійсненням російської імперської політики (крім зображень, пам’ятників та пам’ятних знаків, пов’язаних з опором і вигнанням нацистських окупантів з України, із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури);

Водночас вимоги закону не поширюються на ті пам’ятники, які є частинами Музейного фонду України (музейні зібрання та колекції), об’єктів всесвітньої спадщини, намогильних споруд на місцях поховань чи місцях почесних поховань на кладовищах. 

Крок за кроком: яка послідовність у знесення/демонтажу пам’ятників

Згідно з положеннями закону про деколонізацію, процес демонтажу пам'ятника може відбуватися у декілька етапів із залученням  уповноважених осіб/органів (орган місцевого самоврядування своїм рішенням уповноважує комунальне підприємнство чи структурний підрозділ на демонтаж пам’ятників). 

Етап 1: Протягом 6 місяців з моменту вступу в силу закону (від 27.07.23) міська рада, військова адміністрація, військово-цивільна адміністрація приймає рішення про демонтаж/перенесення з публічного простору пам’ятника, пам’ятного знаку, що символізує російську імперську політику, 

Якщо пам'ятник або пам’ятний знак, що символізує російську імперську політику, розташований на місцях почесного поховання за межами кладовища, його демонтують разом з процедурою перепоховання. У такому разі міська влада додатково визначає підрозділ, відповідальний за організацію перепоховання відповідно до закону.

Водночас якщо на пам'ятнику чи пам'ятному знакові лише окремий елемент символізує російську імперську політику, то саме його варто демонтувати чи вилучити з публічного простору.

Етап 2: У разі, якщо міська рада до 27 січня 2024 року не прийняла рішення про демонтаж чи перенесення, то його приймає міський голова (або особа, яка здійснює його повноваження) у тримісячний строк. 

Етап 3: Якщо і міський голова не видає відповідне розпорядження до 27 квітня 2024 року, рішення про демонтаж чи перенесення видає голова відповідної обласної державної адміністрації. Таке розпорядження приймається також у тримісячний термін. 

Якщо місцева рада ухиляється від прийняття рішення про демонтаж або перенесення пам’ятників, мешканці мають право звернутися з позовом до адміністративного суду. Предмет позову — визнати бездіяльність суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язати в установленому порядку розглянути питання про здійснення демонтажу (перенесення). 

УІНП, профільна організація з питань деколонізації публічного простору, зазначає, що при ухваленні рішень про демонтаж чи перенесення пам’ятників варто враховувати: 

• думку громадськості, 
• культурну цінність об’єкта,
• вклад постатей, яким вони присвячені, у культурну спадщину людства, мистецьку складову монумента чи його частин. 

Проте варто розуміти, що норма закону має імперативний характер. Тож навіть, якщо громадськість чи експерти проти, влада змушена провести демонтаж (як того від неї вимагає закон).

Описані вище етапи  застосовуються до тих пам’ятників чи знаків, які не внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України або не взяті на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини". У протилежному випадку демонтаж, вилучення чи перенесення пам’ятників здійснюється за процедурою на інфографіці.

Як мешканцям домогтися демонтажу/переміщення пам’ятника? 

Запропоновані варіанти доступні усім громадянам України, для цього не потрібно мати спеціальний фах чи посвідчення, йти до юристів чи розбиратися у профільному законодавстві.

Варіант 1. Демонтаж/перенесення пам’ятників, які не внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України або не взяті на державний облік

1. Здійснити фото- чи відеофіксацію пам’ятника чи пам’ятного знаку, що символізує російську імперську спадщину. 
2. Створити петицію (Київ, Полтава) , дати доручення депутатам чи подати місцеву ініціативу (Кропивницький) з вимогою винести на розгляд сесії рішення про демонтаж/перенесення пам’ятника, його окремого елемента. Прикріпити до документів фото чи посилання на відео, які доводять наявність у публічному просторі міста елементів російської імперської спадщини.
3. У разі, якщо до 27 липня 2024 року ні міська рада, ні міський голова, ні ОДА не ухвалює рішення про демонтаж/перенесення пам’ятників чи окремих елементів, громада має право звернутися з позовом до адміністративного суду (Миколаїв, Одеса — приклади декомунізації).

Варіант 2. Демонтаж/перенесення пам’ятників, які внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України

1. Здійснити фото- чи відеофіксацію пам’ятника чи пам’ятного знаку, що символізує російську імперську спадщину.
2. Якщо об'єкт є пам'яткою національного значення — слід звернутися до обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації з ініціативою про вилучення такого пам’ятника чи пам’ятного знаку з Державного реєстру нерухомих пам'яток України. До звернення додати фото чи посилання на відео, які доводять наявність у публічному просторі міста елементів російської імперської спадщини.
   Важливо! Відповідна пропозиція може бути подана також місцевою радою або депутатами.
   Якщо об'єкт є пам'яткою місцевого значення, звернення про ініціювання розгляду питання вилучення пам’ятника чи пам’ятного знаку з Державного реєстру нерухомих пам'яток України можна також подати до Українського товариства охорони пам’яток історії та культури або інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини.
3. Для порушення розгляду питання вилучення пам’ятки з Реєстру відповідна державна адміністрація або громадська організація подають Міністерству культури та інформаційної політики України наступні документи:
   - подання про вилучення пам’ятки з Реєстру, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором;
   - фотофіксація пам’ятки та її території, втрачених чи пошкоджених цінних (характерних) елементів об’єкта — предмета охорони пам’ятки, що становлять його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об’єкт визнаний пам’яткою, з відображенням дати фіксації не більше трьох місяців до дати подання МКІП;
   - копія охоронного договору на пам’ятку;
   - документи, що підтверджують вжиття заходів реагування на порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини (у разі наявності);
   - документи, що підтверджують повідомлення правоохоронним органам про злочин (у разі наявності);
   - акт огляду пам’ятки та її території.

Важливо! Документи, визначені пунктами 3-5 подаються лише держадміністраціями. Якщо ініціатором розгляду питання вилучення пам’ятки з Реєстру є інші суб’єкти, такі документи витребовуються МКІП самостійно.

1. Якщо пам’ятник чи пам’ятний знак, що символізує російську імперську спадщину, є пам'яткою місцевого значення остаточне рішення стосовно її вилучення або залишення в Реєстрі приймає МКІП, якщо національного значення – рішення приймає Кабінет Міністрів за поданням МКІП. Рішення про вилучення пам'ятки з Реєстру оформлюється МКІП після розгляду на засіданні Експертної комісії з питань обліку об’єктів культурної спадщини. З врахуванням рішення Експертної комісії у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення її протоколу, МКІП:
   - приймає рішення про занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення;
   - готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення;
   - відмовляє у внесенні об’єкта до Реєстру в зв’язку із невідповідністю його критеріям.
   Про вилучення пам'ятки відомство повідомляє ініціатора (ОДА чи ГО) протягом 10 днів, котрий протягом 5 днів після того інформує власника цієї пам’ятки (міську раду) .
2. Після вилучення з Реєстру об'єкт може бути демонтований за рішенням місцевої ради або військової адміністрації.

Варіант 3. Демонтаж пам’ятників, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону “Про охорону культурної спадщини”

Щоб демонтувати такі об'єкти спершу необхідно отримати відмову від МКІП в занесенні їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Для цього необхідно:

1. Здійснити фото- чи відеофіксацію пам’ятника чи пам’ятного знаку, що символізує російську імперську спадщину. 
2. Якщо об'єкт є пам'яткою національного значення, слід звернутися до обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації щодо ініціювання розгляду питання невнесення/видалення об’єкта культурної спадщини до/з Державного реєстру нерухомих пам'яток України. До звернення додати фото чи посилання на відео, які доводять наявність у публічному просторі міста елементів російської імперської спадщини.
   Важливо! Відповідна пропозиція може бути подана також місцевою радою або депутатами. 
   Якщо об'єкт є пам'яткою місцевого значення, ініціативу про занесення об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України можна також подати до Українського товариства охорони пам’яток історії та культури або інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини.
   
3. Для порушення розгляду питання занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру відповідна державна адміністрація або громадська організація подають Міністерству культури та інформаційної політики України наступні документи:
   - подання, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає ініціатором;
   - облікову документацію.
   Важливо! В поданих документах необхідне обґрунтування щодо невідповідності об’єкта культурної спадщини критеріям пам'ятки.  Не підлягають занесенню до Реєстру пам’ятки (пам’ятники, пам’ятні знаки), присвячені особам:
   - причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, 
   - причетним до політичних репресій, 
   - які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов’язана з розвитком української науки та культури), 
   - які працювали у радянських органах державної безпеки, 
   - а також подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.
4. Мінкульт протягом 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з урахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора:
   - приймає рішення про занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення;
   - готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення;
   - відмовляє у внесенні об’єкта до Реєстру в зв’язку із невідповідністю його критеріям.
5. МКІП повідомляє ініціатора про відмову у внесенні об’єкта до Реєстру у зв’язку із невідповідністю його критеріям.
6. Після прийняття МКІП рішення про відмову в занесенні об’єкта культурної спадщини до Реєстру обласна, Київська або Севастопольська міська державна адміністрація самостійно або за зверненням громадян, або за пропозицією місцевої ради чи депутатів приймає рішення про вилучення пам'ятника/пам’ятного знака з Переліку об’єктів культурної спадщини.
7. Після вилучення з Переліку об'єкт може бути демонтований за рішенням місцевої ради або військової адміністрації.

Варіант 4. Переміщення (перенесення) пам’ятника

УІНП наголошує, що перенесення пам’ятки є найбільш цивілізованим підходом до поводження з групою об’єктів, що стосуються російської, імперської чи радянської політики. Тобто пам’ятка не втрачає свій правовий статус, але переміщується на відповідно підготовлені меморіалізовані місця та усувається з публічного громадського простору. 

Для отримання дозволу на такі дії власнику або уповноваженому ним органу (особі) необхідно подати до МКІП наступні документи:

• заяву,
• протокол (витяг з протоколу) консультативної ради з питань охорони культурної спадщини органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
• обґрунтування щодо неможливості збереження пам'ятки на місці або обґрунтування необхідності її перенесення;
• копію облікової документації на пам'ятку;
• акт огляду технічного стану пам'ятки; 
• копія науково-проєктної документації на перенесення пам’ятки;
• матеріали фіксації пам’ятки, фотофіксація місця, куди планується перенести (перемістити) пам’ятку, перед проєктні пропозиції; 
• рішення органу місцевого самоврядування щодо перенесення пам’ятки;
• згода на перенесення (переміщення) пам’ятки її власника або уповноваженого ним органу (особи) та власника (користувача) земельної ділянки або уповноваженого ним органу (особи), на яку планується перенести (перемістити) пам’ятку.

Рішення про переміщення пам'ятки місцевого значення оформлюється наказом МКІП. Щодо пам’ятки національного значення, МКІП забезпечує внесення відповідного акту на розгляд Уряду у відповідності до вимог.

Якщо ініціатором переміщення виступає ОМС як власник майна, МКІП повідомляє його про надання або відмову у наданні дозволу на переміщення (перенесення) пам'ятки.

Варіант 5. Демонтаж окремих частин пам’ятника

Окремі частини об’єкта культурної спадщини, як виняток, можуть бути демонтовані задля збереження об’єкта в цілому. Проте, такі роботи проводяться на підставі науково-проектної документації виключно за дозволом.

• Щодо проведення робіт на пам’ятках національного значення – МКІП;
• Щодо проведення робіт на щойно виявлених об’єктах, пам’ятках місцевого значення – органу охорони культурної спадщини обласних, Київської, Севастопольської міської державних адміністрацій.

Отже, як бачимо, деколонізація міського простору може стикатися з низкою законодавчих процедур та навіть обмежень. Проте усі ці етапи у різних конфігураціях можна здолати, якщо на те є політична воля. Місцева влада має на себе взяти лідерство, аби зробити процес цивілізованим, законним та послідовним.