Війна оголила багато проблем у житловій сфері й загострила необхідність реформувати її. Мільйони людей, які переїхали в пошуках більш безпечного місця, знайшли притулок у спортзалах, дитсадках, будинках культури, що не є повноцінним житлом. 

Вирішити проблеми з їхнім розселенням могло би соціальне житло, проте в Україні ця сфера має низку проблем.

Соціальне житло — це помешкання, яке держава здає в оренду чи передає у власність  окремим групам населення за доступною ціною. Його не варто плутати формою житлової політики комуністичних суспільств, коли житло фактично дарували, адже у Європі соціальне житло здебільшого функціонує за орендним принципом.

Яка ситуація в Україні 

У відкритому доступі немає загальної інформації щодо кількості соціального житла в Україні. Відомо, що станом на січень 2021 року програми з його розвитку були лише у 12 областях, а станом на 2019 рік в черзі перебувало понад 800 тисяч осіб.

Так, у нас є Фонд житла соціального призначення, але саме житла в ньому — надто мало, а сфера — роками критично недофінансована. Усе тому, що держава концентрувалася на будівництві та купівлі житла для приватної форми власності. Такий підхід економічно невигідний та соціально несправедливий. Натомість житло можна було б здавати в довготривалу дешеву оренду.

Як це функціонує за кордоном 

У кожній країні — по-різному. Бум будівництва соціального житла відбувся після Другої світової війни. Житлова політика в повоєнній західній Європі була досить сталою, без кардинальних змін. А зараз, звісно, перерозподіл коштів на житлові політики в розвинених країнах сповільнився, проте фонди соціального житла існують донині майже в усіх країнах ЄС та ОЕСР.

І попри різноманітність соціального житла, воно займає вагому частку серед загальних житлових фондів. У країнах-членах ОЕСР та ЄС частка соціального житла може сягати 20%. А серед орендованого житла у Європі ця частка ще більша — понад 50%. Цікаво, що у колишніх соціалістичних країнах кількість фондів соціального житла доволі низька. 

Що нам робити?

Розв’язати житлові проблеми можна. Але побудова соціального житла має бути складовою комплексної справедливої житлової політики, спрямованої на формування прозорих ринків, доступного житла та стійких міських спільнот. 

Що рекомендує програма «Transparent cities/Прозорі міста»:

• Визначити реальні житлові проблеми громадян.
• Передавати соціальне житло в управління окремим комунальним підприємствам чи неприбутковим агенціям.
• Залучати різні джерела надходження житлового фонду (вилучене майно росіян, відновлення непридатного житла, міжнародна допомога тощо).
• Створювати проєкти державно-приватного партнерства у сфері соціального житла.
• Змінити загальний підхід житлової політики — стимулювати не субсидування приватної власності, а формування доступної оренди.

Відбудова наших міст дає шанс на більш справедливе та доступне житло для українців через розвиток сфери соціального житла. Європейська інтеграція України також відкриває багато нових можливостей для вирішення роками забутих проблем.

Більше про політики соціального житла у світі та їх особливості в Україні читайте в дослідженні.