До початку повномасштабної війни Україна закріплювала за собою статус країни, що формує тренди у сфері відкритих даних в Європі. Мінцифри називало розвиток цієї сфери своїм пріоритетом та ставило амбітну ціль — вивести в ній країну в трійку світових лідерів. Однак з початком війни ситуація змінилася, чимало інформації сховали з публічного доступу. На державному рівні її зараз починають відновлювати, і в громад також постає питання — що робити з даними далі?

Відкриті дані до і після 24 лютого

В останні роки міські ради ставали все більш відкритими: вони публікували фінансову звітність, дані щодо містобудівних умов та обмежень, регуляторної політики. За п’ять років роботи програми «Transparent cities/Прозорі міста» середній показник прозорості 100 найбільших міст України зріс на 62,2 %.

Мешканці дізнавалися про графік роботи громадського транспорту завдяки LvivCityHelper та «Київ Цифровий». Сіті-бот «Назар» у Тернополі, Запоріжжі та Луцьку повідомляв про роботу комунальних служб і проведення ремонтів. А «Зелений Дрогобич» допомагав мешканцям протидіяти незаконній вирубці дерев. Усі ці сервіси створені на основі відкритих даних.

Але вторгнення Росії все змінило. 24 лютого доступ до Єдиного державного вебпорталу відкритих даних (data.gov.ua) та багатьох місцевих порталів призупинили. Мета — не зашкодити інтересам національної безпеки України.

Якщо говорити про сферу доступу до інформації, то в умовах воєнного стану вона регресувала. Наприклад, Київська міська рада не проводить онлайн-трансляції пленарних засідань та постійних комісій, не публікує протоколи та стенограми засідань ради. До Чернівецької міськради не пустили журналістів, аргументуючи це розглядом питань з обмеженим доступом. Схожі ситуації відбувалися в Кропивницькому та Полтаві.

Чому важливо відкривати дані вже зараз

Портали відкритих даних закрили, щоб ворог не використав інформацію з них у війні з Україною. Проте варто зауважити, що різні дані можна познаходити й на інших сайтах, а тисячі користувачів раніше вивантажили їх собі на комп’ютери. Наприклад, на лютий 2021 року набори Вінницької міської ради переглянули понад 100 тисяч разів та завантажили — приблизно 5 тисяч. Набори Дніпровської міськради переглянули понад 100 тисяч разів і завантажили — понад 8 тисяч.

Публічна інформація у форматі відкритих даних могла би об’єктивно показати, у якому стані перебувають громади та економіка загалом. І які саме сфери потребують пріоритетної підтримки партнерів. Кандидатство України на вступ до Європейського Союзу також додає відповідальності регіонам щодо публікації даних.

Вчасно опубліковані дані можуть врятувати життя та зберегти здоров’я людей. Наприклад, за допомогою Є ліки (платформа, створена на основі відкритих даних) можна перевіряти наявність медикаментів, які можна отримати безкоштовно в конкретному регіоні та конкретній лікарні. Це особливо важливо знати в умовах воєнного часу, коли мільйони українців страждають від агресії росії. Проте без оновленої інформації цей та десятки інших суспільно корисних сервісів стають неактуальними.

Дані також варто повертати, адже вони є інструментом ефективного планування в період криз. Наприклад, публікація інформації про комунальне нерухоме майно, що перебуває на обліку міської ради, дає змогу зрозуміти спроможність громади розселити людей чи прийняти релокований бізнес. Опублікований чіткий список установ та послуг соціальної допомоги — оцінити можливості допомоги людям, які постраждали від російської агресії.

Відкритість — це також передумова довіри. В умовах, коли Україна особливо потребує підтримки західних партнерів, саме відкритість є однією з найважливіших складових. Відновлення країни після війни потребуватиме безпрецедентних фінансових ресурсів. За оцінками команди KSE Institute, на 13 липня обсяг прямих збитків від пошкодження та руйнування будівель та інфраструктури становить щонайменше $95.5 млрд або понад 2.6 трлн гривень. Таких коштів на відновлення немає ні в державному, ні в місцевих бюджетах. Керівництво нашої країни наголошує на регіональному принципі відбудови, коли іноземні партнери беруть шефство над різними районами та областями, фінансують та долучаються до проєктів відбудови. Це означає, що українські обласні адміністрації та громади повинні напряму домовлятися з міжнародними партнерами про розробку та фінансування спільних проєктів. Проте чи поспішатимуть вони, інвестори та кредитори співпрацювати без розуміння, як живе і планує розвиватися місто?

Що робити містам

24 лютого не було часу вирішувати, яку інформацію залишати, а яку вилучати із загального доступу. Однак питання відкритих даних знову набуває актуальності. 1-го серпня Мінцифри знову відкрило доступ до Єдиного вебпорталу відкритих даних. І органи місцевого самоврядування також можуть потроху відновлювати інформацію. Законодавство не дає чіткого переліку наборів, які заборонено оприлюднювати в умовах воєнного стану, хоча зараз це пропонують змінити. Поки що фінальне рішення про (не)публікацію залишається за розпорядником. 

Розпорядники можуть провести аудит, врахувати особливості міста та безпекову ситуацію в регіоні, і повернути дані, які не несуть потенційної загрози громаді та країні. Наприклад, у випадку Харківської, Донецької Луганської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей призупинили публікацію будь-яких наборів. Вінниця, Львів, Київ, Полтава, Чернівці та Хмельницький можуть розпочати поступове повернення інформації на власні місцеві портали відкритих даних. Інші громади можуть публікувати інформацію на своїх офіційних сайтах.

Щоб вирішити, відкривати певні дані чи ні, розпорядники можуть використовувати трискладовий тест із Закону «Про доступ до публічної інформації»:

• Обмеження встановлено виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя?
• Розголошення інформації може завдати шкоди цим інтересам?

• Шкода від оприлюднення інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні?

Розглянемо як приклад вимогу публікувати дані про доступність будівель для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Суспільна користь від оприлюднення такої інформації переважає можливі ризики. Або ж ще одна ілюстрація — дані про розміщення громадських вбиралень комунальної власності. Чи може це вплинути на інтереси національної безпеки? Ні? Отже, такі дані можна відкривати. 

Відсутність навіть однієї з умов означає, що підстав закривати дані немає. Якщо ж на всі три питання відповідь «так» — доступ варто обмежити. Водночас це рішення має бути аргументованим: 

• якому з інтересів відповідає обмеження та чому; 
• у чому конкретно полягає шкода, з обґрунтуванням причин, наслідків та ймовірності їх настання; 
• чому така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні інформації.

Потрібно проінформувати мешканців на офіційних вебсайтах або сторінках у соцмережах розпорядника про тимчасові обмеження на час воєнного стану. Також варто враховувати, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не весь документ. Якщо для захисту вистачить приховати, наприклад, ім’я особи (чи інші персональні дані), такі дані можна замалювати. Решта інформації має залишатись відкритою.

Щоб допомогти органам місцевого самоврядування зорієнтуватися, команда «Transparent cities/Прозорі міста» проаналізувала перелік наборів даних із постанови КМУ №835 і визначила ті, які публікувати точно не бажано.

Проаналізувати та захистити інформацію, яка потенційно може бути корисна ворогові, — правильний крок.

Варто відокремити її та публічно пояснити, чому вона закрита. Водночас принцип «закрити все» порушує конституційне прав кожної людини на доступ до публічної інформації. 

Коли немає даних, ігноруються потреби та можливості дослідників, компаній, мешканців. Ускладнюється робота бізнесу та створення нових суспільно корисних сервісів. Як наслідок, міста відбирають у себе можливість ефективніше працювати в умовах воєнного стану. І навпаки: відкриті дані підвищують рівень прозорості та підзвітності, що прямо впливає на довіру до місцевої влади — як українців, так і міжнародної спільноти.

Матеріал підготовлено для порталу "Децентралізація"