Війною росія дуже хотіла “денацифікувати” Україну. Але цим планам не судилося справдитися (як і всім іншим), і замість денацифікації ворог отримав активну дерусифікацію. 

Ми все частіше відмовляємося від російських назв вулиць, площ та навіть теплоходів, намагаючись створити простір, вільний від ворожих назв і який вшановує нашу історію та наших героїв. 

Ба більше, така тенденція простежується по всьому світу. Так, за даними МЗС в 14 країнах світу 20 вулиць та площ отримали українські назви. Показово, що у Чехії, Литві, Латвії, Албанії, Норвегії та Канаді українськими топонімами назвали вулиці та площі, на яких знаходяться дипломатичні установи росії.

Програма «Прозорі міста/Transparent cities» проаналізувала, наскільки активним є процес дерусифікації топонімів та які його особливості в перших 50 містах Рейтингу прозорості міст 2021 року. 

Процес пішов

Загалом серед 50 досліджуваних міст у 41 процес дерусифікації відбувся або вже запущений. І такі високі показники цілком логічні, адже понад 65% українців мають запит на перейменування топонімів, що містять російські або ж радянські назви. 

Водночас у 8 містах процес дерусифікації ще не розпочався. Так, 7 міст (Бахмут, Мелітополь, Херсон, Рубіжне, Покровськ, Краматорськ) перебувають в окупації або недалеко від лінії бойових дій, що прямо впливає на можливість ОМС здійснювати свої функції. Ще в 1 місті очільник громади вважає, що перейменування топонімів не є першочерговим завданням і до нього варто повернутися після перемоги. Також щодо 1 міста, Дунаївців, не вдалося знайти інформацію про зміну російських назв.

Що чекає на міста?

Найбільше роботи у напрямку перейменування чекає на міста центру, сходу та півночі України.  Топонімічні комісії у міських радах сформували перелік назв, обов’язкових до змін, і подекуди він стосується двох сотень чи навіть більше об’єктів.

Для прикладу, топонімічна комісія у Вінницькій міській раді визначила необхідним змінити назви для майже 190 об’єктів, у Чернігові — 148, у Кропивницькому — 172, у Сумах — 184, у Кривому Розі — 193, у Кам’янському — 197. Містами-рекордсменами за кількістю топонімів, які потребують змін є Київ та Харків — більше 250 назв. 

Усі перераховані муніципалітети вже розпочали процес перейменування, однак він не швидкий. По-перше, цифри не є остаточними, адже в окремих містах топонімічні комісії продовжують розширювати перелік об’єктів для перейменування. По-друге, сама процедура має відбуватися з дотриманням певних етапів, як-от залучення містян до зміни назв. 

Чи залучені містяни в процес?

У 26 із 41 міської ради, які дерусифікують топоніми, залучали жителів до відбору нових назв. Тобто у більше, ніж 60% випадків думку містян намагалися врахувати. 

Важливо, що йдеться не тільки про проведення громадських слухань, але й про використання електронних інструментів для відбору назв, як от гугл-форми, мобільні додатки чи чат-боти. Показово, що окремі міські ради у спірних чи резонансних ситуаціях проводять переголосування (Кам’янське) або виїзні консультації з мешканцями (Чернігів). Додамо, що не завжди інструменти є зручними або час на голосування співмірний із кількістю топонімів, які потрібно перейменувати. Очікуємо, що міські ради врахують недоліки у процесі залучення громадян і намагатимуться уникати їх у майбутньому. 

Загалом не існує чіткого алгоритму перейменування топонімів. У якихось містах спочатку збирають думку жителів, а потім відповідна комісія враховує ці пропозиції і виносить їх на розгляд міської ради. Десь — відповідальні за дерусифікацію органи перш ніж виносити назви на обговорення, консультуються з експертами Інституту національної пам'яті. Та, на жаль, є й випадки, коли міські ради ухвалювали рішення без врахування думки мешканців. 

Поради містам

Перейменування топонімів — важливий і водночас кропіткий процес, який потребує виважених підходів. Так, змінені назви будуть не тільки ідентифікувати певну місцевість, але й формуватимуть нашу нову історичну свідомість, вільну від “руского міра”. Для цього ми радимо містам: 

1. Здійснювати процес перейменування у декілька етапів, щоб полегшити його для містян і не перетворювати консультації з громадськістю у формальність. Так, у Кременчуці потрібно перейменувати 136 топонімів, і міська рада розпочала дерусифікацію з 30 перших вулиць. Схожі підходи використовують й інші міста, зокрема Вінниця, Запоріжжя,  Львів.
2. Консультуватися з громадськістю та широким колом експертів щодо нових назв. Це дозволить обрати найбільш вдалий варіант назви, що відповідає історичним особливостям місцевості чи запиту мешканців. 
3. Використовувати для зручності містян електронні інструменти. Наприклад, у Коломиї та Кропивницькому голосували за оновлені топоніми у гугл-формах, у Коростені та Червонограді — з використання інструменту Е-ЕДЕМ, у Києві — за допомогою мобільного додатку, а в Кам’янському —  через спеціально створений чат-бот. 
4. Не затягувати з процесом дерусифікації, він на часі як ніколи. Про це свідчать як наведені вище дані соціологічного дослідження, так і просте розуміння того, що неможливо вшановувати назви, пов’язані з країною, яка щодня руйнує наші міста, катує та вбиває українців. 

Як ми досліджували

Дослідження проводилося у період із 23 по 26 серпня 2022 року. За основу аналізу ми взяли дані з відкритих джерел (офіційні сайти міських рад, Фейсбук-сторінки, телеграм-канали ОМС, мера чи його заступників, ЗМІ,) щодо перейменування топонімів у ТОП-50 найпрозоріших містах  України за підсумками Рейтингу 2021 року.

Серед досліджуваних 50 міст — 20 обласних центрів, а самі міста репрезентують усі 24 області України. Найбільше представлена в дослідженні Волинська (Луцьк, Володимир, Нововолинськ), Дніпропетровська (Дніпро, Кам'янське, Нікополь, Покров, Кривий Ріг, Павлоград), Донецька (Маріуполь, Бахмут, Покровськ, Краматорськ), Івано-Франківська (Івано-Франківськ, Калуш, Коломия), Львівська (Дрогобич, Львів, Червоноград), Хмельницька (Хмельницький, Дунаївці, Кам'янець-Подільський, Нетішин) області.