21 жовтня 2015 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 835, яка започаткувала системний розвиток сфери відкритих даних в Україні. Саме цей документ визначив, які набори органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані публікувати у формі відкритих даних.
З нагоди річниці постанови аналітики програми «Прозорі міста» зайшли в 100 електронних кабінетів міських рад на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних (data.gov.ua), щоб перевірити їхню активність у сфері, якій сьогодні виповнюється 10 років. Результати експрес-аналізу красномовно демонструють поточні успіхи та проблеми.
З’ясувалося, що серед 100 найбільших міст, які брали участь у Рейтингу прозорості за 2024 рік, 86 оприлюднили хоча б один набір даних в електронному кабінеті, який має назву самої міської ради або її виконкому (ОМС зобов’язані оприлюднювати понад 70 наборів).
Три міські ради – Золочівська, Новояворівська та Самарівська – так і не створили на Єдиному державному порталі відкритих даних ані кабінету міської ради, ані кабінету виконкому.
Ще 11 електронних кабінетів залишаються порожніми – в них не завантажили жодного набору даних. Це кабінети міських рад Борислава, Бродів, Запоріжжя, Золотоноші, Ізмаїла, Конотопа, Костополя, Одеси, Первомайська, Переяслава та Харкова.
Отже, станом на жовтень 2025 року у 86% випадків спостерігається активність органів місцевого самоврядування у сфері відкритих даних. І це, безумовно, є свідченням того, що за 10 років вдалося досягти масового долучення міських рад до екосистеми open data.
Однак у 14% випадків громадяни позбавлені можливості скористатися найбільш зручним та очевидним шляхом доступу до наборів, які ОМС мають оприлюднювати згідно з Постановою № 835.
З чим це може бути пов’язано?
Війна. На початку повномасштабного вторгнення стало відомо, що Міністерство цифрової трансформації України тимчасово вилучило з публічного доступу набори даних розпорядників інформації з Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Харківської та Херсонської областей. Тому відсутність наборів в кабінетах Запоріжжя, Первомайська і Харкова на data.gov.ua можна пояснити саме цією причиною. З іншого боку, станом на зараз в кабінетах Миколаєва та Златополя наявні по чотири набори, у кабінетах Лозової та Південноукраїнська – по одному набору.
І це викликає запитання: що ще впливає на тимчасове закриття даних, окрім наявності на територіях відповідних областей окупованих населених пунктів? За яких обставин і на яких умовах можуть бути закриті набори даних розпорядників Дніпропетровської області, де за останні два місяці також з’явились окуповані території?
Бездіяльність. Коли рішення про вилучення наборів приймається на рівні держави, органи місцевого самоврядування мають його виконувати. Однак порожні кабінети міських рад Золотоноші, Ізмаїла, Конотопа, Костополя, Одеси та Переяслава – це не про рішення або недоліки в роботі державних органів. Це про свідоме невиконання норм законодавства, про небажання налагодити системну роботу у сфері, яка є дуже важливою складовою прозорості.
І знову запитання: чи розуміють виконавчі органи зазначених муніципалітетів, як важливо, щоб розробники електронних сервісів, журналісти, дослідники могли на загальнонаціональному спеціалізованому порталі знайти необхідні їм дані, що стосуються інфраструктури, комунальної власності, бюджету і фінансів, торгівлі, транспорту тощо? Наскільки важливо на шляху України до членства в ЄС належним чином підтримувати цю найкращу практику відкритого врядування?
Технічні виклики. Наведений вище перелік 14 проблемних міст містить одразу чотирьох представників Львівської області – Борислав, Броди, Золочів та Новояворівськ. Їхні кабінети на data.gov.ua або не створені, або порожні. Цей факт виглядає парадоксальним, оскільки вони активно оприлюднюють свої набори даних на Місцевому порталі відкритих даних Львівщини, де зареєстровані як окремі організації, а на data.gov.ua зазначено, що з цього порталу здійснюється автоматичний харвестинг наборів даних.
Отже, постає закономірне питання: чи доцільно підтримувати на державному рівні ініціативи по створенню регіональних порталів, поки не розроблена коректна процедура харвестингу даних з таких порталів в окремі електронні кабінети ОМС? І коли саме проблема наборів муніципалітетів Львівщини буде вирішена, щоб усі вони не потрапляли в «бездоння» електронного кабінету Львівської ОВА?
Сподіваємось, що озвучені запитання невдовзі отримають конкретні відповіді, а Стратегію розвитку сфери відкритих даних нарешті затвердять. Мінцифри варто пріоритезувати модернізацію та безперебійне функціонування Єдиного державного вебпорталу відкритих даних, а органам місцевого самоврядування – системне оприлюднення та оновлення на ньому наборів згідно з актуальною версією Постанови № 835.
Тому що збільшення кількості та якості відкритих даних – це прямий шлях до підвищення прозорості і підзвітності місцевої влади, зменшення простору для зловживань і корупції. Водночас це запорука створення електронних сервісів, що здатні під час війни суттєво покращити повсякденне життя громадян і позитивно вплинути на рівень управлінських рішень.