З початку повномасштабного вторгнення, росія завдала руйнування сотням українських міст та містечок. Деякі з них повністю стерті з лиця землі. Руйнування житлового фонду та інфраструктуру там становлять понад 80%. 

У світовій практиці були кейси, коли від постійних бомбардувань та бойових дій від міст не лишалося майже нічого. Однак, їх усе одно відновлювали та“відроджували з попелу”. Один із таких прикладів є німецьке місто Кельн.

Програма «Transparent cities/Прозорі міста» (Transparency International Ukraine) продовжує розповідати про світовий досвід відбудови міст. Як вдалося відродити німецький Кельн та повернути йому історичний вигляд? Читайте у нашому матеріалі. 

Кельн — місто із неймовірним характером та цікавою історією

Кельн є одним із найстаріших міст Німеччини, яке бере свій початок з часів Римської імперії. Назва міста означає “колонія”. Окрім інших історичних пам’яток, місто вирізняється відомим на весь світ Кельнським собором. Його будували понад 600 років. Висота двох веж складає 157 метрів. Це одна з найбільших церков світу, а був час, коли це була найвища споруда на планеті.

Під час Другої світової війни місто було зруйновано майже повністю. Воно піддалося бомбардуванням  262 рази. Це є своєрідним антирекордом. Найтриваліше бомбардуванням тривало 75 хвилин і у ньому взяли взяли участь 1046 бомбардувальники. 

За одну ніч у Кельні було зруйновано понад 5000 будівель, загинуло близько 500 осіб, понад 45 000 втратили свої домівки.

Зруйнований центр Кельна © rarehistoricalphotos.com

Експерт з містобудування Рудольф Шварц назвав Кельн “найбільшою купою щебеню у світі”. І справді, за весь час війни було пошкоджено понад 12 тисяч споруд, серед яких були й старовинні романські та готичні храми. На Кельнський собор, який є історичною домінантою міста, було скинуто 19 бомб. Однак, будівля вціліла та лишився дотепер у майже первозданному вигляді.

До кінця війни у місті з 700 тисяч населення лишилося лише 40 тисяч. Оскільки нацисти контролювали Кельн ще до 1945 року та були впевнені у своїй перемозі, то в місті одразу закипіла робота з розчищення завалів та подальшого планування відбудови.

Місцеві жителі, військовополонені та в’язні концтаборів масово прибирали будівельне сміття, що частково було показовим явищем для нацистської пропаганди.

Архітектори Третього Рейху розробили плани для німецьких міст, які передбачали розширення вулиць та площ — для проведення мітингів та демонстрацій. Бомбардування, як думали, мало б спростити відбудову “по-гітлерівськи”, але "сталося не так, як гадалося". Після війни почалася масова “денацифікація”, через що як Кельн, так і інші міста відмовились від ідей нацистських архітекторів.

Як відновлювали Кельн після Другої світової війни? 

Новий план відновлення у 1946 році розробив архітектор і містобудівник Рудольф Шварц, призначений керівником Офісу реконструкції. Уся відбудова залежала лише від мешканців та місцевої влади, адже до 1948 року Німеччина не мала центрального уряду. За підтримки влади проводилися виставки та громадські зібрання, де вирішували питання відбудови кожного клаптику Кельна.

Зруйноване майже повністю місто вирішили відтворювати детально до його довоєнного вигляду. Історичний центр та майже всі храми відбудували “по цеглинці”, згідно зі старими планами та фотографіями. Ба більше, левова частка фінансів на відновлення храмів йшла від парафіян. 

Руїни церкви Святого Альбана © Wikimedia Commons

Щоб забезпечити надійні зв’язки західної та східної частин міста, відбудували 5 мостів через річку Рейн. Один із них — легендарний залізнично-пішохідний міст Гогенцоллернів, від якого після бомбардувань залишилися лише знищеніі металеві основи. 

Звісно ж, архітектори врахували майбутню автомобілізацію та комерційні потреби міста. Навколо центру проклали три автомобільних кільця та розширили дві вулиці, які вели на інший берег річки. Це дозволило вберегти центральну частину міста від шуму та газів.  Зокрема, дві найбільш туристичні вулиці Хоештрассе та Шильдерштрассе стали повністю пішохідними.

Вид на Кельнський собор з мосту Гогенцоллернів © Wikimedia Commons

Екологія в Кельні на високому рівні, і це попри те, що місто вважається великим центром хімічної та автомобільної промисловості. На місті старих фортифікаційних споруд, які захищали центр Кельна, тепер квітне цілий “зелений пояс” із парків. Другий такий захисний природний бар’єр розташувався на південно-західній околиці міста. Як відзначають туристи, вічнозелені насадження по всьому Кельну ніби роблять його теплішим навіть у найхолодніші місяці зими.

План Шварца не змогли втілити повністю через брак коштів. Прогалини в кварталах забудовували модерністичними й стриманими будинками, які добре вписувалися в чинний міський стиль. Навіть попри гостру потребу в житлі, ці будинки не були однаковими та понурими, як в СРСР. Кожна споруда мала свої дрібні особливості — колір фасаду, особливі форми чи декор.

Практика показала, що рішення детального відновлення спрацювало. На ментальному рівні мешканці відчували повернення стабільності у неспокійний час — “у місті все майже так само без змін, як і сотні років тому”. Проте, місто також виявилось надзвичайно відкритим до нового — у міську канву легко увійшли сучасні проєкти. Наприклад, телевежа Colonius чи Центральна мечеть. 

Телевежа Colonius © Wikimedia and Eckhard Henkel

Замість висновків

Кельн – місто, яке вдалося відновити з руїн та повернути до його довоєнного вигляду. Як бачимо, навіть з понад 80% руйнувань, воно зберегло та примножило свої надбання. Зараз – це четверте за кількістю населення німецьке місто, яке процвітає та розвивається.

Україні варто звертати особливу увагу на міста, які росія зруйнувала майже повністю. При їх відновленні необхідно враховувати історичну основу міста, його довоєнний вигляд, планувати відбудову з урахуванням думки мешканців та експертів.  

Хоча офіційно повоєнне відновлення завершилося в 1990-х, та по факту його правила діють і досі. Місто не стоїть на місці та продовжує розвиватися, зберігаючи вікно для діалогу між минулим та теперішнім.