Програма “Transparent cities/Прозорі міста” (Transparency International Ukraine) продовжує розповідати про досвід відновлення міст, які колись постраждали від війни. Враховуючи практичні поради, ми зможемо краще планувати та впроваджувати заходи з відбудови, а також уникнути помилок та труднощів у цьому процесі. 

Про відновлення ліванського міста Бейрут розповіла Лілет Бредделс — мистецтвознавиця з Амстердаму, директорка культурного та мозкового центру Archis Foundation та видавчиня Volume Magazine. 

Історичний контекст та обсяги руйнувань

Бейрут зазнав серйозних ушкоджень під час громадянської війни в Лівані в 1975-1990-х роках, у якій конфліктували мусульманські та християнські сторони. Місто, яке розміщувалося майже посередині ліванського узбережжя Середземного моря, стало одним із головних театрів бойових дій. 

Ліванська столиця у війні розділилася на західну та східну частини, між якими проходила так звана “зелена” демаркаційна лінія. Уздовж неї зафіксували найбільше руйнувань та людських жертв — по різні боки в будівлях сиділи снайпери. Не менше постраждав і центр міста. Майже повністю було зруйновано площу Мучеників, що знаходиться у самому серці Бейрута та є символічним місце зустрічі ліванців.

Демаркаційна “зелена” лінія в Бейруті в 1982 році © Reddit 

Через тривалі бойові дії, містяни були змушені були масово переміщуватися в інші частини, залежно від своїх політичних чи релігійних переконань, або ж зовсім залишати Бейрут. Зараз кількість населення міста становить 2,5 млн мешканців, що на понад 1 млн більше, ніж за рік до громадянської війни, в 1974 році.

Проте, ліванці переконані, що навіть після настання миру в 1990 році, дух війни в повітрі все ще не зник. Справжнього миру між партіями не було ніколи, і все післявоєнне життя нагадувало лише тимчасове припинення вогню. Зрештою, в 2006 році Ізраїль здійснив масове бомбардування міста та завдав нових серйозних руйнувань.

Особливості відбудови

Усе почалося з розбору завалів. Будівельне сміття Бейрута звезли у величезну гору на морському узбережжі чим перетворили місце відпочинку на суцільне звалище. Ця проблема і досі залишається невирішеною. 

Для відбудови центру Бейрута ліванська влада в 1994 році створила акціонерну компанію Solidere (переклад з французької абревіатури — Ліванська компанія з розвитку та реконструкцію центрального району Бейрута). Solidere була частково приватною та мала комерційні інтереси. Компанія отримала мандат на організацію та виконання реконструкції до 2019 року. Її фінансувала влада Лівану, міжнародні банки та організації, а також країни Персидської затоки.

Історично центр Бейрута був доволі хаотичним місцем із великою кількістю дрібних крамничок та базарчиків. Право власності на землю та житлову площу в межах одного кварталу належало багатьом людям. Перед Solidere стояло завдання провести організовану відбудову. Тому, місто змінило законодавство та дозволило Solidere викупати права власності та надавати за це акції компанії замість грошей. 

Пізніше це рішення оцінили негативно з декількох причин. По-перше, обсяг акцій був нижчим за ринкову ціну вилученого помешкання. По-друге, власники фактично не мали вибору — або віддаєш права Solidere, або проводиш реновацію самостійно за високими стандартами компанії. 

Тимчасових помешкань для біженців у місті не створили, тож бейрутці заселялися у напівзруйновані від війни будинки.

Після отримання всіх прав та дозволів компанія розпочала планування. Відкритих архітектурних конкурсів не проводили, а лише імітували прозорість — переможець був визначений завчасно. Весь процес відбудови був централізованим та перебував під повним контролем Solidere.

Врешті-решт, за планом Бейрут мав стати Парижем Середнього Сходу. Люди з інших країн могли б побачити в ліванській столиці більш “західний” лад життя, а європейці відчули б легкий присмак ліванських та загалом східних традицій. Solidere сфокусувалася здебільшого на отриманні прибутку, тому збереження історичної спадщини Бейрута відійшло на другий план. 

Проте, у Бейруті збереглися автентичні культурні пам'ятки та були відкриті археологічні розкопки. Монумент Мучеників у центрі ліванської столиці вберегли, відреставрували та встановили на площі зі збереженими навмисно слідами від війни. Особливу увагу приділили історичній будівлі Бакарат, яка розташувалася на межі демаркаційної лінії. Після тривалої реставрації там відкрили культурний центр та музей громадянської війни.

Центр міста абсолютно змінився й наповнився будинками в стилі французького модернізму, що логічно, адже відбудовою керували французи. У Бейруті навіть побудували копію паризької площі Шарля де Голля! 

Відбудований центр Бейрута © Reddit 

Перші поверхи заповнили елітні бутики всесвітньо відомих брендів, таких як Fendi чи Louis Vuitton. А власниками нових квартир стали багатії, які скуповували житло “про запас” та розглядали Бейрут як другий дім. Після війни в Сирії, що межує з Ліваном, іноземці покинули більшість апартаментів.

Правила забороняли зводити в історичному центрі будинки, вищі за 8 поверхів. Тому, щоб заробити більше грошей, інші райони Бейрута забудували офісними хмарочосами. Ці ділові райони вибиваються з міської канви, недоступні для мешканців та малого бізнесу й не мають якісних місць для відпочинку.

Мешканці Бейрута оцінюють відбудову міста вкрай негативно. Символами їхнього опору є будівлі, які не потрапили до рук Solidere. Один із прикладів — Готель Бейрут, власники якого змогли дозволити собі провести реновацію будівлі самостійно. На його фасаді багато років висить банер “Stop Solidere”. А недобудований кінотеатр The Egg став місцем публічних дискусій та центром протестів молоді проти сучасної політики влади. 

А от околиць Бейрута офіційна відбудова не торкнулася, тому зараз там проживає більшість справжніх мешканців. Маленький район Харет Грейк на півдні міста — гарний приклад іншого підходу до відновлення в Бейруті. Він особливо постраждав після ізраїльської атаки 2006 року — було суттєво пошкоджено 25 тисяч будинків. Тоді Ізраїль атакував членів ліванського терористичного угруповування “Хезболла”. Окрім них, постраждали й звичайні люди — колишні селяни та біженці з центру Бейрута.

Висновки

У підсумку, такий підхід до відбудови створив для міста низку проблем. Архітектори хотіли зберегти вид міста, що був прямо перед початком бойових дій, але не згадали про давні історичні часи. Мешканці Бейрута кажуть, що Solidere знищила більше, ніж було треба.

Відбудова суттєво вплинула на демографію міста. Хоча загальне населення Бейрута зросло через притік людей з інших регіонів — центр міста навпаки спорожнів. Це сталося через засилля приватної власності, відсутність громадських просторів та вигнання містян зі своїх осель. До центру рідко заходять навіть туристи, бо їм там нічого робити — погуляти ніде, а дорогі крамнички зачинилися через відсутність попиту.

Через те, що околиці та центр Бейрута відновлювали по-різному, ці райони дуже не схожі один на одного. Місто від цього не відчувається єдиним цілим. У різних районах живуть групи з іноді протилежними переконаннями, що створює нові ризики для конфронтацій. Після громадянської війни ця небезпека для Бейрута — суттєва. 

Поради для України від Лілет Бредделс

• Справедливо розподілити будинки між мешканцями та орендарями, а також підприємцями. Так можна уникнути появи суцільно ділових чи спальних районів; 
• Врегулювати сферу соціального житла. Мільйони українців, які переїхали в пошуках більш безпечного місця, оселилися в тимчасових приміщеннях, що не є повноцінним житлом;
• Зробити місто привабливим для життя. А саме: створити парки та громадські місця для відпочинку, побудувати школи й університети, збільшити кількість робочих місць;
• Збалансувати можливості для громадян у всіх частинах країни. Це допоможе уникнути ментального розподілу та потенційних конфліктів;
• Продумати все, навіть короткочасні ініціативи, на далеку перспективу. Все, що збудували в місті має зберігати свою цінність у майбутньому;
• Проводити відновлення з урахуванням духовного стану міста після війни. Важливо не просто відновити те, що було, а залишити історичну пам’ять про важкі часи.