Нарешті деколонізація пішла далі назв вулиць та топонімів! Тепер на черзі пам’ятники.

Верховна Рада ухвалила закон, який дозволить вилучати з держреєстру радянські та імперські культурні пам'ятки. Якщо Президент підпише його, то пам’ятки, які є символікою комуністичного тоталітарного режиму та російської імперської політики не вважатимуться культурною спадщиною (перелік такої символіки — нижче у тексті).

Що це значить?

Коли Закон набуде чинності, щойно виявлені об’єкти, які є символікою комуністичного тоталітарного режиму або російської імперської політики не підлягатимуть державній реєстрації. А раніше зареєстровані такі пам'ятки будуть:

- вилучати з Держреєстру нерухомих пам’яток України;

- приймати рішення про переміщення об’єкта чи демонтаж окремих елементів;

- залишати в Реєстрі об’єкт як такий, що становить виняткову мистецьку цінність; 

- вносити зміни до назви та/або виду пам’ятки в Реєстрі. 

Одне або водночас кілька з цих рішень прийматиметься з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування (якщо вони їх нададуть), рекомендацій Українського інституту національної пам’яті та експертного висновку Міністерства культури та інформаційної політики.

До символіки комуністичного тоталітарного режиму та російської імперської політики, за законом, зокрема, належать:

• зображення державних прапорів, гербів, гімни та інші символи росії на будь-яких стадіях її історії, починаючи з московського царства, а також радянських республік і держав так званої "народної демократії";
•  символіка комуністичної партії або її елементи, зокрема поєднання серпа, молота, плуга (рала), п’ятикутної зірки у різних комбінаціях;
•  зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені:

- подіям, пов’язаним із здійсненням російської імперської політики, з діяльністю комуністичної партії, із встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті;

- особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування в СРСР;

- працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів;

- особам, які обіймали керівні посади в органах влади і управління, політичних організаціях, партіях, збройних формуваннях росії на будь-яких стадіях її історії, починаючи з московського царства, а також на зайнятих нею територіях, і брали участь або сприяли реалізації російської імперської політики;

- особам, які публічно, у тому числі в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії;

• назви та гасла комуністичної партії, цитати і гасла зазначених вище осіб, інші зображення, написи, пов’язані із глорифікацією (уславленням) і виправданням російської імперської політики.

Винятком є особи, пов’язані із захистом політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитком української національної державності, науки, культури, а також пам’ятники та пам’ятні знаки, пов’язані з опором і вигнанням нацистських окупантів з України.

За законом, приймати рішення про занесення або вилучення об'єктів з Держреєстру нерухомих пам'яток, зміну їх категорії уповноважені:

а) щодо пам'яток національного значення — Кабмін за поданням Мінкульту;

б) щодо пам'яток місцевого значення — Мінкульт за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини.

Тож місцева влада зможе демонтувати або передавати такі об’єкти (якщо вони знаходяться в комунальній власності) до музеїв — за умови ухвалення відповідного рішення зазначеними вище органами.

Зауважимо, що новоприйнятий Закон також має ризики. По-перше, у частині його статей йдеться про пам'ятки, які самі по собі є забороненою символікою, проте стаття 15-1 охоплює також об'єкти, які лише містять таку символіку. Тобто, теоретично, під перегляд можуть потрапити пам'ятки, в яких будь-який маленький елемент має відповідну символіку (наприклад, молот та п’ятикутну зірку), навіть якщо загальний зміст пам’ятки не несе радянських наративів. До пам'яток належать, наприклад, будівлі та архітектурні ансамблі.Тому застосування нових норм потребуватиме зваженого підходу.

По-друге, щодо одних і тих самих пам'яток закон передбачає два способи реагування: стаття 15 Закону імперативно вимагає виключати пам’ятки, які є відповідною символікою, з Реєстру. Але стаття 15-1 передбачає ще чотири варіанти рішень щодо таких об'єктів. На практиці це може викликати спірні ситуації та оскарження деяких рішень. 

По-третє, є ризик незалучення громад та органів місцевого самоврядування до прийняття рішень щодо пам'яток. Важливо, аби місцеві ради виявили відповідні пам'ятки та спрямували пропозиції до МКІП раніше, ніж "опиняться перед фактом". Кожне рішення має бути зрозумілим громаді та прийматися на базі єдності громад та центральної влади в оцінці застарілих пам'яток.

Рекомендуємо українським муніципалітетам по можливості вивчити це питання, зайнятися спрямуванням пропозицій та не затягувати з очищенням нашого культурного та фізичного простору від ворожих монументів. 

Натомість нам варто активізувати вшанування української історії, видатних людей, подій та героїв. Таким чином ми зможемо не тільки ідентифікувати певну місцевість як українську, але й формувати нашу нову культурну свідомість, вільну від радянського та імперського минулого.

Нині, під час повномасштабної війни, ми точно усвідомлюємо необхідність відмови від чужих пам'яток, тож знайдімо можливість зробити це в усіх наших містах та громадах!