Відновлюючи Україну, нам варто знати, як із цим завданням впоралися інші країни. Адже чужий досвід дозволить нам уникати помилок та переймати тільки найкраще. Тож ми продовжуємо досліджувати  кейси повоєнної відбудови в інших містах і цього разу подивимося, як відбудовували Гданськ — польське портове місто з довгою німецькою історією.

Історичний контекст та обсяги руйнувань

Історично польське місто Гданськ з 1920 року мало статус “Вільного міста Данциг” під протекторатом Ліги Націй. Його, як і інші території, відокремили від Німеччини та з таким статусом приєднали до Польщі за умовами Версальського договору. Утім, німецьке населення в місті залишилось. Тому всі міжвоєнні роки на фоні економічних труднощів у Гданську зростала підтримка Гітлера. Також у місті діяли загони німецької поліції водночас з польськими правоохоронцями та військовими структурами. 

Затиснуте між німецькими Померанією та Східною Пруссією, місто зустріло Другу світову війну одним із перших. Нацистські війська у вересні 1939 році вирішили здійснити зачистку від усіх польських структур, тому головними цілями стали польська пошта та військовий склад на півострові Вестерплатте. Тоді місто серйозно постраждало, та найбільше втрат завдали радянські бомбардування в 1945 році. 

Майже 90% міста зазнало руйнувань, а в історичному центрі понад 80% будівель було знищено або суттєво пошкоджено. Пожежі, що охопили Гданськ, просто не встигали гасити. Місцеві жителі залишили свої домівки, тому що жити в таких умовах було неможливо. Гданськ  втратив як історичну, так і фонову забудову. На диво, уціліла головна пошта, яку поляки героїчно обороняли ще на початку німецького вторгнення, та міська ратуша. 

Так виглядав центр Гданська © Gdansk.pl

Відбудувати по-польськи

Відбудову розпочали одразу після звільнення Гданська в 1945 році. Спочатку був розбір завалів, побудова нових мостів, налагодження базових комунікацій. Серед планувальників та містян точилися дискусії про те, чи варто все знести та побудувати поруч нове місто, перенести порт в інше місце, або ж відновити з уцілілими деталями. Місту бракувало грошей для відновлення центру, який був уп’ятеро більшим за центр Варшави.

Гданськ © The Danzig Academy of Fine Arts

Після довгих обговорень, 25 вересня 1947 року національна конференція реставраторів під керівництвом Яна Захватовича ухвалила резолюцію щодо відновлення центру Гданська в його історичних межах. Місцеві жителі підтримали ідею того, що варто відновлювати місто в тому вигляді, яке воно мало ще у 18 ст. до розділу Речі Посполитої та подальшої германізації. Після нацистських злочинів переважало бажання відмовитися від пруської спадщини навіть якщо місто у результаті виглядало б зовсім інакше.

Едмунд Османчик, польський державний діяч, тоді казав: «Ми не будемо плакати над попелом, ми не будемо відновлювати ці нагадування про тевтонських лицарів і силу, якою вони колись володіли. Ми не хочемо згадувати. Будуватимемо по-польськи, а не на манер тевтонських загарбників».

Спочатку в Гданську взялися відновлювати історичні пам’ятки та будівлі, що більш-менш вціліли після війни. Поляки були основною рушійною силою відбудови Гданська, адже містяни вручну розчищали вулиці міста Спочатку процес відновлення був самоокупним, бо використовували цеглу зруйнованих будинків, а потім матеріали почали постачати з польських міст поблизу Гданська.

У місті обрали досить  незвичну концепцію відбудови. Основна сітка міста та його межі, а також лінії кварталів залишилися незмінними. А некомфортні тісні будиночки повністю оновили зсередини, розширили двори та збудували школи, дитсадки, лікарні. Відбулося поєднання історичного вигляду Гданська із комфортними умовами проживання. 

Результат —  краща версія міста

Реконструкція міста тривала понад 70 років і місцями продовжується дотепер. Зараз поруч із врятованою історичною забудовую гармонійно співіснують сучасні проєкти — центр “Солідарність”, з якого в 70-х почався коллапс комунізму, Шекспірівський театр та музей Другої світової. Також багато будівель створено у стилі модерн.  Цікаво, що у 80-90-х роках минулого століття архітектори вдавалися до  псевдореконструкцій та “діснейфікації” міського простору (коли місце або предмет позбавляли його первісного характеру та виду, щоб подати в оновленому вигляді, без негативних спогадів та конотацій). 

Міський пейзаж Гданська в Польщі © Mike Mareen

Сучасний Гданськ © 101countriesbefore50

У результаті відбудували покращену, навіть трохи фантастичну версію Гданська. Місто стало зручним та сучасним, але зберегло свій історичний шарм. Стерши зв’язки з Німеччиною, архітектори підкреслили голландський та бельгійський впливи на архітектуру міста. Тому зараз може здатися, що новий Гданськ дуже нагадує Амстердам.

Водночас приклад Гданська корисний для України тим, що допоможе зрозуміти, наскільки доцільно відновлювати архітектуру, сповнену радянської чи імперської ідеології та як її інкорпорувати в оновлений вигляд наших непереможних міст.