Минуло 3 місяці повномасштабної війни в Україні. ЗСУ та інші наші герої поступово звільняють наші міста та села від російських окупантів. Але руйнування, які залишають по собі росіяни — жахливі.
Наприклад, в Чугуєві Харківської області повністю зруйновано два мости, три багатоквартирні будинки та 15 приватних, а 177 будинків частково пошкоджено. Про це нещодавно повідомив заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко.
Місто вже назавжди змінилося, і навіть після повного відновлення буде вже не таким, як колись (але це не значить, що воно не буде кращим 🙂). Своїм досвідом ділиться Роман Лихачов, регіональний координатор програми «Transparent Cities/Прозорі міста».
Саме місто жодного дня не було в окупації. Чугуїв — давнє козацьке місто і має гарне розташування на височині, тому під час всіх воєн ворогу не вдавалося взяти його. До речі, весь світ облетіло фото зруйнованого будинку в Чугуєві, а портрет пораненої вчительки з Чугуєва продано за 100 тисяч доларів.
Війна застала Чугуїв зранку 24-го лютого. Чугуївський район має кордон з росією, і з різних напрямків зразу ж пішли колони бронетехніки та танків. Підрив мостів зміг зупинити просування ворога і частина району була в окупації ще з першого дня війни. У місті найбільша концентрація військових частин, саме тут дислокувалася до війни 92 бригада та авіаційна бригада, інші підрозділи, тому вибухи розпочалися одразу, зранку.
Робота місцевої влади в умовах війни
Звичайно, спочатку, як і у всій країні не всі знали, що робити. Однак, пізніше місцева влада налагодила оборону міста спільно з військовими, ТрО та добровольцями. Вони вирішили питання його життєзабезпечення та захисту населення (зокрема, завдяки облаштуванню бомбосховищ), а також розпочали співпрацю з волонтерами.
Бюрократія відійшла в минуле — будь-яке питання зараз вирішується швидко. Війна змінила і чиновників: ворог для всіх один і ділити, крім проблем, нам нема чого.
Формат роботи міської ради також змінився, став більш доступним. У зв’язку з воєнним станом, «на прийом» до посадовців складно потрапити, однак частіше можна зустріти владу на вулиці, у бомбосховищах тощо. В умовах війни сесії почали проводитись онлайн, в них беруть участь і депутати, які знаходяться на фронті.
Від початку війни рухнув весь звичайний інфопростір влади, вже пізніше його було відновлено (зокрема в соціальних мережах), і зараз містяни знають про всі новини в місті. Одним з найбільш оперативних джерел є фейсбук-спільнота, заснована волонтерами Чугуївської правозахисної групи.
До речі, багато чиновників виїхало в перший день війни за кордон та на захід України й досі не повернулись. Не можу їх «судити» як людей, а от як до чиновників маю претензії, оскільки і в мирний, і воєнний час вони відповідальні за життя людей. А чиновники, що залишились — справжні герої для нас.
Люди в місті та забезпечення
Багато містян прийняло рішення залишитися в місті. А ті, хто виїхав почали повертатись — це ми бачимо за кількістю містян на вулиці та збільшенню кількості відвідувачів Чугуївського волонтерського штабу. До Чугуєва переїхало також багато переселенців з окупованих територій. Багато хто приходить до нас і говорить — давайте щось робити. Тобто люди не просто говорять «зроби те чи це», а приходять з конкретними пропозиціями допомоги.
Питання евакуації більшою мірою взяли на себе волонтери. Одного разу ми змогли вивезти майже півтисячі людей за день. Кількість тих, хто хотів їхати, збільшувалась залежно від інтенсивності обстрілів в місті. У соцмережах наша команда допомагала людям знайти, хто відвезе, «прокладала» безпечні шляхи, займалась розселенням.
У перші місяці були великі проблемами з ліками, продуктами харчування. Зараз в магазинах з’явились і продукти, і ліки, не всі, звісно, та й ціни дуже великі, виросли в 3-4 рази. Більшість містян не працює з 24 лютого і безробіття стає головним чинником масових звернень за допомогою.
Зараз критично стоїть питання продовольчого забезпечення населення, оскільки відсутність роботи та підвищення цін збільшують потік клієнтів нашого гуманітарного хабу і самостійно вирішити це, без допомоги міжнародної спільноти, ми не можемо. А відсутність у людей коштів на закупівлю засобів гігієни може призвести й до епідемій, і це реальна загроза.
Об’єкти критичної інфраструктури працюють, однак періодично відбуваються пошкодження через артобстріли. Комунальників у Чугуєві залишилось не так багато, однак, вони працюють і нарівні з військовими є героями, які постійно забезпечують нормальне життя мешканців.
Волонтерство
Я цим займаюсь з 2014 року, для мене та моєї команди відлік війни йде саме з цього року. Ми відновили роботу Чугуївського волонтерського штабу за кілька днів — ми вже знали як швидко організуватись, мали приміщення, команду волонтерів. Тож всі, хто не пішов до війська — стали в волонтерський стрій і сьогодні команда складається з понад 50 ініціативних людей.
Зараз Чугуївський волонтерський штаб приймає щодня не менше 200 відвідувачів, однак ще ми маємо пункти видачі в різних населених пунктах і об’єднуємо багато волонтерських груп, нашу допомогу за день отримує до 500 родин. А ще в нас працює система волонтерського кейс-менеджменту — це коли ми беремо на супровід одиноких людей, до яких періодично приходять наші волонтери та надають допомогу. Наприклад, наші волонтери доставляють продукти хлопцю з інвалідністю, який з 24 лютого не виходив з будинку.
Штаб працює з усіма категоріями, але про допомогу для військових не завжди розповідає назагал. І броніки знаходимо, і рації, і будь-що, що потрібно, щоб пришвидшити перемогу. А забезпечення цивільного населення — це запорука надійного тилу армії. Ми знаємо «партизанські стежки», якими можна доставити гуманітарну допомогу на окуповані території Чугуївського району, тож навіть у цих населених пунктах знають про роботу Чугуївського волонтерського штабу і бачать турботу про них.
Налаштувати канали постачання допомоги спочатку було дуже важко. Багато хто не хотів їхати до Чугуєва, для декого було справжнім дивом те, що місто тримається і не здається. Я пам’ятаю як радів першому вантажу, який приїхав з Кропивницького від Transparency International Ukraine та Центральноукраїнської волонтерської організації — ліки, продукти, засоби гігієни. Потім ми налагодили постачання.
Складно, що ти не можеш допомогти всім, кому потрібна твоя допомога — не завжди вистачає ресурсів або можливостей. Наприклад, відсутність палива зараз є проблемою, тому наші волонтери пішки й на велосипедах розвозять допомогу адресно, але це гальмує процес її видачі. Ми працюємо і з населеними пунктами, які ЗСУ звільняють від ворогів — там справді бачиш справжній голод, відсутність гігієни та ліків. Ми розуміємо, що зараз треба налаштуватись на довгу дистанцію, бо війна швидко не закінчиться і треба працювати на перемогу.
На жаль, досі є бюрократичні перешкоди у волонтерській діяльності. Багато законодавчих змін для волонтерської роботи не прийнято, наприклад, щодо постачання гуманітарної допомоги з-за кордону. Багато бюрократії залишається в закупівлях з рахунків громадської організації.
Життєдіяльність міста потрібно відновлювати. І це не лише гуманітарні питання, це й відновлення робочих місць та комунальної сфери, великий пласт психологічної роботи тощо. Тут є багато роботи для досвідчених міжнародних експертів, тож у Чугуєві чекають усіх, хто хоче допомагати!