Засідання міської ради має бути відкритим для громади. Про це говорить Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». Статут територіальної громади міста Києва передбачає, що сесії ради проводяться гласно. 

Саме на сесіях депутати ухвалюють рішення про бюджети, міську інфраструктуру, тарифи, відбудову, розвиток міста. І саме там жителі мають право бути присутніми, ставити запитання та спостерігати, як працює їхня влада. Але коли справа доходить до практики, іноді виявляється, що потрапити на засідання міської ради складніше, ніж здається.

У вересні 2025 року програма «Прозорі міста» оцінювала столицю на відкритість — там місто отримало 53 бали зі 100. Тоді аналітики перевіряли низку питань, зокрема, як саме Київська міська рада налагодила доступ до своїх засідань. У Києві публікували анонси засідань щонайменше за день, однак вони не містили порядку денного і посилання на трансляцію. А інструкція для відвідування сесій на сайті міської ради виявилася застарілою: вона посилалася на сервіс, який більше не працює.

Формально вимога про відкритість була частково виконана. Але чи означає це, що кияни справді можуть потрапити на засідання? Ми вирішили перевірити це на практиці.

Дія перша: знайти спосіб подати заяву

6 березня 2026 року на сайті Київської міської ради з’явився анонс позачергового пленарного засідання. Він був оприлюднений у п’ятницю о 10:01 — лише за один робочий день до засідання (нагадаємо, згідно із законом рішення про скликання сесії ради повинно бути доведено до відома депутатів та громадян, як правило, не пізніше як за 10 днів до сесії). Анонс містив дату, час і місце проведення. Проте не містив порядку денного чи посилання на трансляцію — рекомендації, які ми раніше надавали місту.

Щоб потрапити на засідання, містянин має подати відповідну заяву. Але інструкція на сайті Київради веде на застарілий портал міста, який більше не працює. Жодного оновленого пояснення, як подати заяву онлайн, там немає.

Тому ми вирішили діяти так, як це робив би житель міста. Зрештою наша аналітикиня — киянка, народилася і виросла в столиці.

Спершу наша колега зателефонувала на гарячу лінію 15-51 із запитом потрапити на сесію Київської міської ради. Оператор відповів швидко і надав інший номер телефону, де їй мали б допомогти. Однак, зателефонувавши туди, вона знову потрапила на ту ж саму гарячу лінію. Після повторної розмови оператор зареєстрував звернення і повідомив, що відповідь можна відстежувати на сайті гарячої лінії. Щоправда, орієнтовну дату відповіді система визначила… 23 березня. Тобто через два тижні після засідання.

Паралельно аналітикиня намагалася отримати інформацію за телефонами, які були зазначені у контактах Київради: першим був Відділ організаційного забезпечення засідань Київської міської ради, а другим — Відділ реєстрації, обліку та контролю звернень громадян. За одним номером додзвонитися не вдалося, за іншим їй пояснили, що заяву можна подати через форму електронного звернення.

Зрештою вдалося знайти спосіб подати заяву онлайн. Її надіслали через форму електронного звернення. Адресатом було обрано опцію «Заступник міського голови-секретар Київської міської ради», згідно з бланком заяви.

За три хвилини після відправки відповідного звернення представниці його повернули у зв’язку з достроковим припиненням повноважень заступника міського голови-секретаря Київської міської ради Бондаренка В.В. У листі також попросили продублювати звернення для належного оформлення адресата «Київська міська рада». 

Дія друга: отримати перепустку

9 березня, за годину до початку засідання, аналітикиня приїхала до будівлі Київської міської ради. На вході охорона пояснила, що потрапити на засідання можна лише з перепусткою і направила її до бюро перепусток. Там повідомили, що перепустки для неї в системі немає. Їй порекомендували зателефонувати тим, з ким вона комунікувала щодо подання заяви.

Почалася нова хвиля дзвінків. За номером, який на сайті зазначений як контакт Відділу організаційного забезпечення засідань, відповіли, що це не номер цього відділу. На запитання, чому він тоді вказаний на сайті Київради, відповіли: «Так уже третій рік». І додали, що нічого з цим зробити не можуть.

У Відділі роботи зі зверненнями громадян підтвердили, що заява зареєстрована. І порадили просто почекати, поки вона з’явиться в системі бюро перепусток. Аналітикиня чекала і кожні десять хвилин підходила до бюро перепусток, щоб перевірити статус. Паралельно бачила, як перепустки видають іншим людям — здебільшого представникам медіа.

Через деякий час працівник бюро поцікавився, чи є вона журналісткою. Коли почув, що вона звичайна жителька столиці, пояснив, що через воєнний стан доступ для громадян обмежений. Детальніших пояснень він не надав.

О 12:00, коли засідання вже мало би початися, перепустка так і не з’явилася. Утім не пощастило не лише киянці-аналітикині, але й журналістам — депутати не зібралися, через відсутність кворуму засідання міської ради перенесли на добу.

Наступного дня — 10 березня — аналітикиня програми знову спробувала відвідати сесію ради. Вона намагалася з’ясувати, чи надійшла заява до бюро перепусток на другий робочий день. Утім їй знову повідомили, що перепустку на її ім’я не замовляли.

Вона повторно пояснила ситуацію працівникам бюро, однак у відповідь почула, що отримати перепустку як звичайній жительці навряд чи вдасться, адже це «дуже проблематично». 

Тож наша відповідь на дослідницьке питання «Чи може житель столиці потрапити на засідання Київської міської ради?»: не може.

Висновки і рекомендації

Формально столиця виконує деякі вимоги законодавства щодо відкритості засідань, однак на практиці процедура доступу для громадян залишається непрозорою, заплутаною і залежною від низки факторів.

Проблема полягає не в одній конкретній перешкоді, а у сукупності дрібних бар’єрів: застарілої інформації на сайті, відсутності чіткої інструкції для громадян, неактуальних контактів, відсутності зрозумілого механізму підтвердження участі, а також короткого часу між анонсом і засіданням.

У результаті навіть активний і мотивований містянин, який намагається пройти всі етапи процедури, може витратити значний час і зусилля — і все одно не потрапити на засідання.

Така ситуація створює розрив між формальною відкритістю і реальною доступністю місцевого самоврядування для громадян.

В умовах війни обмеження доступу можуть бути виправданими з міркувань безпеки. Однак саме тоді особливо важливо, щоб правила були чіткими, публічними та однаково зрозумілими для всіх.

Щоб забезпечити реальний доступ громадян до засідань міської ради, Київській міській раді доцільно:

1. Забезпечити актуальність нормативних документів і контактної інформації: на сайті міської ради варто оприлюднити та підтримувати в актуальному стані ключові документи, що регулюють доступ до засідань: Статут територіальної громади, Регламент міської ради та документи, що визначають пропускний режим до адміністративної будівлі. Також необхідно регулярно перевіряти й оновлювати телефонні номери та інші канали комунікації, зазначені на сайті.

2. Оприлюднити актуальний порядок доступу до засідань міської ради: доцільно оприлюднити оновлену інструкцію для жителів із покроковим алгоритмом відвідування як офлайнових, так і онлайнових засідань (де реєструватися, у які строки подавати заяву, які документи мати з собою), а також контакти відповідальних осіб для уточнення інформації.

3. Чітко пояснити правила доступу до засідань під час дії воєнного стану: у разі обмеження доступу громадян із міркувань безпеки відповідні правила мають бути публічно пояснені на сайті міської ради із зазначенням підстав та порядку таких обмежень.

4. Запровадити прозорий механізм подання заяви на відвідування засідання: якщо для участі в засіданнях передбачена попередня реєстрація, варто розробити актуальний шаблон заяви з новим адресатом та створити простий електронний інструмент для її подання через сайт міської ради.

5. На сторінці, присвяченій доступу до засідань, оприлюднити посилання на наступні актуальні документи: 

• Статут громади; 
• Регламент міської ради; 
• актуальний розпорядчий документ, що регламентує пропускний режим до адміністративної будівлі міської ради; 
• інструкцію з детально прописаним алгоритмом доступу містян до офлайнових та онлайнових засідань; 
• шаблон заяви на участь у засіданні; 
• онлайн-інструмент для реєстрації/подання відповідної заяви; 
• контактну інформацію особи, яка може відповісти на питання мешканців.

6. Завчасно інформувати про проведення засідань: анонси пленарних засідань доцільно оприлюднювати згідно із законом за 10 днів до їх проведення, щоб жителі мали достатньо часу для подання заяви та отримання підтвердження щодо відвідування.

7. Розширювати можливості дистанційної участі та спостереження: у кожному анонсі засідання варто публікувати порядок денний і посилання на онлайн-трансляцію або інший спосіб дистанційного доступу, щоб містяни могли стежити за роботою ради навіть у разі неможливості фізичної присутності.

Довіра до влади формується роками, але втратити її дуже легко. Особливо в умовах війни та політичної турбулентності, коли суспільство і так перебуває у стані високої напруги й очікує від інституцій зрілості, чіткості, відповідальності та передбачуваності. Саме тому органи місцевого самоврядування мають особливо уважно ставитися до того, як їхню роботу сприймають містяни. Відкритість процедур, зрозумілі правила доступу до засідань, налагоджені процеси комунікації, професійність і елементарна повага до людей, які їх обрали, — це не дрібниці, а основа довіри до місцевої влади. І саме з таких, на перший погляд, простих речей починається відчуття, що влада працює для громади, а не існує сама по собі.