Як би боляче не було дивитися на зруйновані росіянами міста, потрібно пам’ятати: ми все обов’язково відбудуємо. І це не просто слова, адже в світі є подібний досвід. Ми вже розповідали, як після війни відновлювали британське місто Ковентрі, а тепер настала черга значно ближчого до нас сусіда – Варшави. Про її відбудову розповів польський архітектор Ґжеґож Пйонтек.

У Другій світовій війні Варшава зазнала серйозних руйнувань: відбудові не підлягали 44% міста. Район Старого міста знищили на понад 90%, із 260 кам’яниць уціліло лише 6. Попри це люди почали повертатися, їх треба було забезпечити тимчасовим житлом. І водночас думати, як довгостроково вирішити низку інших проблем:

• Хаотичність забудови та вулиць;
• Нестачу зелених зон та публічних місць;
• Занедбаність річки та історичних будівель;
• Високу щільність промислової забудови;
• Розділеність земель між тисячами приватних власників.

Після закінчення війни Польща опинилася під контролем комуністів, тоді як її власний уряд перебував в екзилі в Лондоні. Керівництво СРСР залишило свій відбиток на архітектурі сучасної Варшави, особливо це видно в монументальних урядових будівлях. Водночас місту певною мірою пощастило – його мер, Мар'ян Спихальський, був урбаністом. Тож у Варшаві почали реалізовувати сміливі на той час рішення, як-от відкриті озеленені площі перед установами влади.

Скільки коштувала відбудова, ніхто точно не знає. Достатньої стабільної фінансової підтримки від інших країн у міста не було, тож у роботі використовували навіть колишнє будівельне сміття. Відновлення Варшави почали ще в 1944, до фінального завершення війни. Під час нього в місті:

• забезпечили людей без житла модульними будиночками;
• націоналізували усі землі, на яких мала здійснюватися реконструкція;
• будували житло в індустріальних районах, у тому числі переобладнували будівлі заводів;
• створили функціональні зони з просторою транспортною системою;
• зменшили щільність забудови;
• уніфікували розмір та стиль будівель суттєво озеленили місто;
• відбудовували житло до його першопочаткового історичного вигляду, а не довоєнного – хоча не завжди вдало.

Звісно, не все вийшло ідеально. Надто широкі проспекти заполонили автомобілі, а монофункціональні зони міста виявилися далеко не такими зручними, як планувалося. І тепер корки на в’їзді та виїзді офісних районів додають містянам нервувань.

Детальніше про відбудову Варшави дивіться тут.

А для українських міст Ґжеґож Пйонтек радить таке:

• Визначити найгостріші проблеми міста і використати шанс, щоб їх вирішити.
• Оцінити, чого не вистачає у законодавстві для якісної відбудови і впровадити необхідні рішення.
• Вирішувати короткострокові проблеми, але не на шкоду майбутньому. Наприклад, людей, які втратили дах над головою, потрібно забезпечити тимчасовим житлом. Однак не варто зводити неякісні будівлі, потім це буде гетто. Потрібно паралельно вести декілька процесів: відбудовувати зруйноване, створювати тимчасове якісне житло і крім нього, нове постійне.
• Створювати інституції, які об’єднають нормотворців, архітектурні бюро і аналітичні центри.
• Залучати студентів — їхні ідеї іноді неочікувані, але від цього дуже цінні.