На початок 2023 року російське вторгнення вже завдало Україні 143,8 млрд доларів збитків. Пошкоджено або зруйновано понад 150 тисяч житлових будинків, 347 мостів, понад 3000 освітніх закладів. Десятки сіл і містечок стерто з лиця землі. 

Відновити території з таким масштабом руйнувань — нелегка справа. Плануючи відбудову України, ми маємо паралельно вивчати, як ці процеси проходили європейські країни у повоєнний період/у середині минулого століття. Прогресивні на зараз міста тоді лежали в руїнах, не маючи ресурсів на відновлення. 

Програма «Transparent cities/Прозорі міста» (Transparency International Ukraine) вже понад рік збирає найрізноманітніший досвід відновлення міст світу після воєн і катастроф. Запрошуємо ознайомитись з історіями з Будапешта, Роттердама, Кельна та Берліна. 

Наступне місто на черзі — Відень. Столиця Австрії пережила 7-річну окупацію та важкі бомбардування союзників антигітлерівської коаліції, а згодом опинилася на околицях “вільної Європи” поруч із радянською залізною завісою. 

Вид на віденські береги Дунаю © Pixabay

Бойові дії та руйнування в місті

Події, що передували Другій світовій війні, відбулися в Австрії ще 1938-го року, коли німецькі війська за лічені дні здійснили так званий “аншлюс” — анексували країну. Потрапивши до складу Третього Рейху, Відень у війні довгий час залишався відносно спокійним містом.

Вперше на місто налетіла радянська авіація в 1942 році, але основна хвиля бомбардувань припала вже на 1944 рік, коли союзники пішли у наступ проти нацистів з різних фронтів. 

За весь час війни місто пережило 52 великі атаки, найбільша з яких сталася напередодні звільнення міста. Того ж місяця військові літаки США та Великої Британії скинули на Відень понад 80000 тонн бомб. Внаслідок цього загинуло 9000 людей, було зруйновано 21% житлового фонду (приблизно 12000 будівель), пошкоджено каналізацію та іншу критичну інфраструктуру. Найбільше руйнувань зазнав район історичного центру, зокрема відомі культурні пам’ятки — Державна опера, палац Шенбрунн, Бургтеатр, галерея Альбертіна та собор Святого Стефана, про який навіть існує цікава легенда.

Зруйнована Віденська опера © The Esoteric Curiosa

Мовляв, під час завершальної битви за місто в 1945 році бійці Сил опору піднялися на одну з веж собору та розмістили там білий прапор капітуляції. Після того Гітлер нібито особисто віддав наказ капітану Вермахту перетворити будівлю собору на попіл. Однак той відмовився бомбити собор із моральних міркувань. Так, культурна пам’ятка лишилася неушкодженою. Втім, інша доля спіткала собор Святого Стефана — він ущент згорів після того, як туди перекинувся вогонь із сусідніх підпалених грабіжниками крамниць. 

 Зруйнований собор Святого Стефана © Невідоме джерело

Цікаво, що стратегічні бомбардування союзників вплинули на забудову міста, і тут ідеться не про руйнування. Річ у тім, що після перших неочікуваних нальотів на Третій Рейх влада вирішила збудувати в Берліні та інших ключових містах низку веж протиповітряної оборони — свого роду мінібаз нацистських військ, у яких розмістилися гармати та великі склади боєприпасів.

Кожна зі збудованих веж була заввишки приблизно 10 поверхів та мала стіни з міцного бетону завширшки 1-3 метри. Відповідно, вони  були безпечними бомбосховищами з власними колодязями, електростанціями, ліфтами та запасами їжі. У найтяжчі дні там могли ховатися до 15 тисяч містян. Туристи й досі можуть відвідати всі три вежі, зведені у Відні, які зараз здебільшого слугують громадськими просторами.

Сучасний вигляд зенітної вежі © Rob Hurson

Відень у перші повоєнні роки

Вже на початку квітня 1945 року радянські війська витіснили нацистів із Відня. Австрію, як і Німеччину, розділили на 4 зони — американську, британську, французьку та радянську, яка оточувала столицю з усіх боків. Зсередини Відень також поділили на зони, а центральним районом управляли всі чотири союзники.

 Окупаційні зони Австрії © Master Uegly

Щойно бої в місті закінчилися, туди повернулося тимчасове міське управління з представниками різних партій, у тому числі комуністичної. Нова влада поставила у пріоритет створення програм соціального забезпечення для молоді та людей літнього віку, ремонт міських комунікацій та відбудову міста, що тривала майже 15 років (до початку 1960-х років). 

Економіка країни опинилася в жалюгідному стані, враховуючи й те, що окупаційні зони були суворо відокремлені одна від одної у перший повоєнний рік, а радянська частина Австрії – взагалі до 1955 року. Утворені в розподілених зонах уряди  виживали за рахунок товарного обміну з сусідніми країнами та територіями, наприклад, Швейцарією та Баварією. Радянська ж влада у “своїй” зоні активно конфіскувала колишнє німецьке майно як репарації: об’єкти промисловості, залізничні вагони та видобуток нафти.

Кордони всередині Австрії, імпортні обмеження та радянська конфіскація промислових активів лише посилювали дефіцит сировини, а особливо вугілля. Та поруч існувала ще більша проблема — нестача продовольства в умовах зростання кількості голодуючих людей. Їжа не могла потрапити ні в столицю, ні в інші міста Австрії через штучно створені кордони та політичну напругу між Східною й Західною Європами. 

 Діти у Відні отримують їжу від міжнародних організацій © Hoover Institution

Поступовий розквіт Відня та Австрії

Ситуація в країні та місті значно покращилася, коли туди почала надходити міжнародна допомога. Перемогти голод допомогли пакети першої допомоги від американської організації CARE International, а запустити економіку у 1948 році — відомий “план Маршалла”. Австрія отримала близько мільярда доларів підтримки, що в розрахунку на одного жителя склало 132 долари. 

Водночас країна на той момент досі перебувала в небезпечному становищі: напруга між СРСР і країнами Заходу тільки зростала, а частина Австрії все ще була окупована радянськими військами. Австрія цілком могла повторити долю розділеної Німеччини чи взагалі розпастися. Американський план Маршалла став своєрідним рятівним колом та заклав основу європейської та трансатлантичної співпраці Австрії. 

Адже США не лише надавали кошти, а й схиляли країн-отримувачів допомоги орієнтуватися на західні демократичні ідеї, а не скочуватися в орбіту комуністів. Уже в 1955 році, після смерті Сталіна, Австрія отримала довгоочікувану незалежність, а всі союзники залишили всю територію країни. Крім політичного впливу, план Маршалла допоміг “допомогти собі” — Австрія посилилася економічно та змогла позбутися залежності від зовнішньої підтримки. 

 Віденські газометри, згодом перебудовані у багатофункціональні центри © Planum

У повоєнні роки у місті значно розширився Віденський промисловий басейн, що виробляє метали, текстиль і продукти харчування. Крім того, будівельні підприємства посприяли відновленню й модернізації житлового фонду та інфраструктури, створенню нових робочих місць і пожвавленню економічної діяльності в місті. Важка праця людей та підтримка ззовні спричинили так зване австрійське “економічне диво” вже в 1960-х роках — країна піднялась до рівня розвинених економік сучасної Європи, до Австрії прибували трудові мігранти з Італії та Греції.

Знаходячись у центрі Європи, місто на певний час втратило свій вигідний географічний статус, адже зовсім близько, східніше, пролягла “залізна завіса” з країнами Варшавського блоку. Водночас від початку 1950-х років у Відні розташувалися офіси низки міжнародних організацій, зокрема МАГАТЕ, ОБСЄ та ОПЕК. Це зіграло на руку місту, бо допомогло відновити його як важливий європейський політичний центр. Зараз же це потенційна небезпека: у місті працюють агенти розвідок з різних країн, у тому числі росії та Ірану. 

Сучасний Відень з висоти © Shutterstock

Відень зберіг і навіть збільшив своє культурне значення, ставши справжнім туристичним магнітом Європи. Відновлення дійшло до сфери туризму у першій половині 1950-х років, коли на це в межах міжнародної підтримки виділили понад 500 млн шилінгів (австрійська національна валюта до 2001 року). І хоча більшість інвестицій потрапили не до Відня, а в інші регіони країни поблизу Альп, до міста повернулися тисячі туристів та іноземна валюта, вкрай важлива для економічного зростання.

Австрійська столиця зараз — це ошатне місто, спадок імперії Габсбургів, батьківщина талановитих архітекторів і композиторів. Архітектура міста вражає поєднанням модерну, бароко й готичного стилю. За даними Euromonitor International, до пандемії 2020-го року Відень щороку відвідували 6,6 млн туристів — це восьмий результат серед усіх європейських міст. Окрім того, Відень втретє став найкомфортнішим для життя містом світу за даними The Economist.