Ми продовжуємо цикл розповідей про повоєнну відбудову інших міст. Успішний (і не тільки) досвід інших допоможе нам уникати помилок та ефективніше відновлювати Україну. Про те, як  відбудовували після бомбардувань Роттердам, розказав Війнанд Галема — історик з Роттердамської академії архітектури.

Роттердам активно змінювався ще до Другої світової. Саме тут працювали авангардні архітектори, один з яких — Якобус Ауд. У середині 20-х років ХХ століття він запланував цілий житловий квартал, в якому поєдналися раціоналізм та незвичайні ідеї неопластицизму. В єдиному стилі звели майже 300 будинків, магазини, водогінний завод, два склади-майстерні та церкву.

У 1920-30-х роках кордони міста розширилися, тому його стали адаптувати до більшого трафіку. Центр зберіг свою трикутну форму, проте на мапі з’явилися широкі бульвари та площі. 

Німецька авіація  розбомбила місто фактично на початку війни — 14 травня 1940. Роттердам одразу охопила пожежа, люди масово покидали свої домівки. Нацистські війська знищили 24 тисячі житлових будинків та ще безліч інфраструктурних об’єктів. 850 людей загинуло, а 80 тисяч осіб (а 15% місцевого населення) лишилися без даху над головою. 

Роттердам після бомбардування, травень 1940-ого / Courtesy Instytut Pamieci Narodowej

Перші кроки

Відбудова розпочалася дуже швидко — вже за кілька днів після бомбардування. Місто почало розгрібати від завалів і позбуватися будівельного сміття. Тим часом роттердамці не тільки очищувати місто, а й висаджували на місці пусток поля з кукурудзою. Оскільки в той час була проблема з продовольствами, це дозволяло містянам рятуватися від голоду.

Відновлення міста почалося з будівництва тимчасового житла та закладів роздрібної торгівлі. Навіть у тій жахливій ситуації дбали про дизайн та зручність, тому частина тимчасових споруд використовувалася аж до кінця 1950-х років.

Хоч немало важливих будівель у Роттердамі вціліло, та влада вирішила зберегти далеко не всі з них. Повністю залишили історичні вхідні ворота в місто (Delfsepoort), міський музей (Scheilandshuis) та вежу церкви Святого Лоренса. При чому саму церкву знесли, аби підкреслити масштаб руйнувань. Збереглися й адміністративні об’єкти, такі як ратуша, біржовий будинок, головпоштамт тощо. Решту знесли або одразу, або згодом через те, що вони не вписувалися в нову “канву” міста. 

Відбудова Роттердама / Keystone Press

Перший план відновлення Роттердама представив у 1941 році інженер Віллем Герріт Віттевеен. Ось у чому була його суть:

• форма міста зберігалася, а схема — залишалася сталою та гармонійною;;
• план був чітким і строгим;
• кожне вільне місце мало бути чимось забудоване;
• архітектура — традиційна нідерландська;
• дорожня сітка мало змінювалася, але розширювалася;

Згодом влада призупинила роботи через нестачу ресурсів, тому перший план так і не був повністю втілений у життя.  У 1945 році інженер Корнеліс ван Траа розробив так званий “Базовий план”, що був більш гнучким за попередній. Влада ухвалила цей план вже в 1946 році. Його основні засади були такі:

• форма міста зберігалася, але передбачалося зонування;
• план був вільним, відкритим до змін, крім того, залишалися вільні площі для майбутніх задумів;
• сучасна й функціональна архітектура;
• вулиці ставали мережею транспортних артерій;

“Базовий план” передбачав, що в центрі міста буде переважно торгівля й ділова активність. Промисловість переносилася в спеціальні райони, так само як і житло — на околиці Роттердама. 

З 1945 до пізніх 60-х у Роттердамі панували оптимізм та ейфорія. Влада активно залучала мешканців до відбудови. У місті почали будувати нову інфраструктуру, серед якої були комбіновані ділові та торговельні центри. Бізнес чи не вперше опинився відокремленим від житла, що на той час було справжнім “ноу-хау”. Будинки на початку зводили в улюбленому тоді модерністському стилі.

У 60-х основний етап відбудови Роттердама завершився і виникли проблеми. Фокус на автомобілях став відчутним — пішоходам стало некомфортно жити в місті. А через нестачу житла й культурних пам’яток, центр після закриття торгових точок спустошувався. Городянам не вистачало барв, зелені та місць для відпочинку.

Окрім того, мешканці околиць протестували, бо опинилися поза активним міським життям. Усе це також спровокувало зміни у вигляді Роттердама — почали будувати більше нового житла в центральних районах. Біля річки Маас звели житло для середнього класу. Цікаво, що архітектори відійшли від прямокутних строгих форм, і спроєктували будинки з похилими дахами та терасами. 

Надалі місто продовжило розвиватися саме по собі. Вільний план 1945 року дозволив переглядати різні проєкти та впроваджувати нові ідеї в Роттердамі. Наступний план міста показали мешканцям у 1968 році. У ньому звернули увагу на необхідність  тракцій для гостей міста, запланували нові культурні інституції та торговельні центри. 

Сучасний Роттердам поєднує в собі широкі бульвари з тісними вуличками. Місто не впізнати — його буквально звели наново, культурні пам’ятки майже зникли з мапи. Туристи й місцеві дорікають, що Роттердам став нудним та втратив свою історичну цінність. Але архітектори продовжують працювати. Тепер постало завдання зробити центр комфортнішим для життя, звільнити його від автівок. На місці широких просторів для машин створюють сквери та парки.

І головне — Роттердам все ще потребує багато нового житла. Тим паче коли до міста в пошуках прихистку приїхало чимало українців. 

Сучасний Роттердам / Architectural Digest

Поради для України від Війнанда Галеми

• Давати простір для креативу й самовираження як професіоналів, так і простих людей. Місто має бути колективним та інклюзивним. Участь у цьому мають брати всі. Система зверху-вниз уже не актуальна та стримує багато креативних ідей.
• Залучати амбасадорів архітектури. Треба шукати контакт з тими, хто буде просувати важливість архітектури та схиляти владу до правильних рішень в процесі побудови.
• Зробити місто надійним у майбутньому. Треба залишити місце для ідей майбутнього, адже місто неможливо повністю відбудувати за 20-30 років. 
• Надихатися тимчасовими об’єктами. Вони не мають бути жахливими чи непродуманими, адже, можливо, надалі на їхній основі побудують постійні об’єкти. 
• Зберегти зв’язок з історією. У Роттердамі багато чого знесли та втратили, і зараз містянам не вистачає історичного контексту. 

Читайте більше історій про відновлення: Дрездена, Ковентрі, Варшави, Берліна, Хіросіми, Гавра, Самаринди, Лондона, Києва та сіл у Нідерландах.