Поки готуємося відбудовувати наші міста, саме час роздивитися, як це робили з іншими. Тому ми продовжуємо розповідати про повоєнне відновлення різних міст світу. Трохи раніше писали про Ковентрі в Британії та Варшаву в Польщі. А цього разу оповідь буде про Берлін після Другої світової, від Кароли Хейн — професорки історії архітектури та містобудування з Нідерландів.

Після бомбардувань з повітря і вуличних боїв наприкінці війни, центр Берліна був зруйнований приблизно на 80%. І в 1945 місто поділили на 4 зони, якими опікувалися США, Франція, Британія та СРСР. Однак узагальнено можна виділити дві частини міста: під західним впливом і радянським. Це відбилося і на їх відбудові.

У західній частині Берліна архітектори прагнули повністю порвати з монументалізмом гітлерівської Німеччини та спроєктувати нові зелені райони, щоб люди могли вільно себе почувати. Це мало бути символом того, що нацистський режим закінчився.

Одні архітектори бачили Берлін із сучасними дорогами та естакадами, однак віддавали шану і традиційним для міста архітектурним формам. Інші, як-от Ганс Шарун та Вілс Еберт, хотіли створити план міста без будь-яких ліній та осей, які раніше сходилися до центру. Вони відкидали їх настільки, що площі та історичний центр взагалі не мали зв’язків. Окрім того, були новаторські на той час пропозиції – будувати торговельні центри та хмарочоси. Треті дослідники, французькі, хотіли побудувати хмарочоси й декілька центральних проспектів, однак ідею відкинули через схожість із радянськими та гітлерівськими підходами.

У східній частині, яка мала сильний вплив ідей СРСР, відбудова мала здійснюватися монументально. Тут планували зводити мультифункціональні зони, широкі бульвари та великі площі, на яких можна проводити військові паради.

Попри боротьбу політичних груп, у 50-х роках архітектори та містобудівники різних зон ще продовжували діалог. Вони створили план, за яким у майбутньому вулиці мали б поєднатися і створити один архітектурний ландшафт. Але це було до побудови Берлінської стіни, коли стало зрозуміло, що ніякого об'єднання не буде.

Змагання творців передбачало пошук ідей, як виразити різні політичні погляди в архітектурі, якою буде міська естетика. Але зрештою це все призвело до появи схожих за типом будівель в обох частинах Берліна. Адже будувати треба було швидко й багато, щоб забезпечити потребу в житлі. Згодом побудова таких однотипних будинків стала нормою міського планування.

Враховуючи досвід Берліна, українським містам Карола Хейн радить:

• Збирати фахових людей для обговорень, обмінюватися досвідом з іншими країнами. Дискусія призведе до пошуку рішень.
• Пам’ятати, що змагання архітекторів – це завжди про цінності та уявлення, куди ми хочемо йти в наступні десятки років.
• Подумати, які руїни варто зберегти і що ми хочемо цим сказати. Наприклад, на заході Німеччини багато будівель, які відновлювали не повністю. Так робили, щоб залишити знак, що Німеччина почала війну, і до яких руйнувань це призвело. Це нагадування поколінням.

Повний запис виступу про відбудову Берліна й уроки для України дивіться за посиланням. А більше порад від Кароли Хейн ми розповімо в наступному матеріалі.