Програма “Transparent cities/Прозорі міста” продовжує збирати досвід відбудови міст по всьому світу після воєн, землетрусів та катаклізмів. Ми робимо це для того, щоб українці знали про успішні та провальні практики, які вже застосували інші країни. Таким чином, ми можемо навчитися на чужих помилках та запозичити найкращі практики для нашого повоєнного відновлення. 

Раніше ми вже описували досвід Києва, Будапешта та Кельна та інших міст. Ще більше матеріалів читайте в розділі на сайті.

Сьогодні розповідаємо, як із руїн постала нова Одеса — українська чорноморська перлина із багатовіковою історією.

Вплив війни та масштаби руйнувань

Одеса під час Другої світової війни суттєво постраждала під час просування німецько-румунських військ до міста в 1941 році. Нацистські війська регулярно бомбардували Одесу та руйнували не лише стратегічні об’єкти, а й житлові квартали. Низка будинків, зведених із черепашника (будівельний матеріал, що складається переважно з черепашок морських тварин і їх уламків), швидко обернулися в руїни.

Після 72-х днів радянської оборони настав період німецько-румунської окупації, що тривав аж до квітня 1944 року. З Одеси виїхала приблизно половина жителів. За цей час місто суттєво не відновлювали, хіба обіцяли щасливе майбутнє після перемоги Третього Рейху та масово перейменовували вулиці на честь героїв нацистської пропаганди. Більш-менш подбали хіба про адміністративні будівлі та “палаци”, які зводили з будматеріалів зруйнованих споруд. 

Напівзруйнована будівля управління морпорту Одеси © hor.net.ua

Щойно місто “звільнили” та повернули під контроль Радянського Союзу, там почали підраховувати збитки та готуватися до будівельних робіт. Одеса втратила 15% житлового фонду, що є відносно малою цифрою на фоні інших міст СРСР. Повністю зруйновано було 317 будинків, частково — близько чотирьох сотень. Під час бомбардувань сильно страждали перехрестя, адже декілька скинутих бомб могли знести з лиця землі одразу декілька хитких будинків міста.

Виробнича інфраструктура міста отримала ще більш критичні руйнування. Вже відходячи з Одеси, нацистські війська підірвали всі цехи Судноремонтного заводу, як і всі склади та гідротехнічні споруди Одеського порту. Це частина тактики “випаленої землі”, яка мала б ускладнити просування радянських військ.

Що відновили в першу чергу?

Першочергово в СРСР відновлювали об’єкти військово-промислового комплексу, важку промисловість та транспортну інфраструктуру. Одеса не стала винятком, тим паче, враховуючи стратегічне значення її морського порту та той факт, що німецькі загарбники цілеспрямовано нищили місцеві перехрестя — через глибокі вирви дорогами Одеси користуватися було неможливо. 

До кінця 1944 року в роботу запустили порт та сотні підприємств, також запрацювали лікарні й школи. В Одесі відбудували трамвайну лінію та запустили тролейбуси. Вже скоро запрацювали також спортивні, культурні та розважальні установи, де надалі не тільки “окультурювали” населення, а й проводили пропагандистські заходи.

Зруйновані та відновлені трибуни одеського стадіону © old.odessa.ua

Тодішня відбудова була скоріш ручною — котловани рили самі люди, а будівельні матеріали підіймали на висоту застарілими лебідками. Унаслідок цього відновлення було дуже повільним і неорганізованим. 

У перший рік відновлення, тобто ще воєнний 1944-й, одеситам уже було, де провести своє дозвілля, але не було, де жити. Влада довгий час не звертала належної уваги на житлову кризу, що ставала все критичнішою.

Як ремонтували та зводили нові житлові споруди?

Спочатку влада виділила на житло лише 3 млн тоді ще радянських рублів, чого було критично мало. Завдяки зусиллям самих містян, які не стали чекати допомоги від держави, того ж 1944 року відновили аж 150 тис. житлових метрів. Однак далі все сповільнилося — до кінця 1949-го року не виконали навіть і половину запланованих робіт. Напівзруйнованим будинкам пощастило більше, бо майже всі з них були відбудовані, а от зводити нові не поспішали. Житлова криза була особливо відчутною для пересічних людей, на відміну від військовослужбовців — за три роки для них звели ціле офіцерське містечко!

До 1953-го року в місті щороку будували менш як 0,1 м на людину. Готові будинки, на які витрачали по 5-7 років, часто були незавершеними, без належного благоустрою. При цьому на прикраси й декор, які часто робили працівники місцевих підприємств, виділяли низку грошей, частину з яких розкрадали. Самі проєкти “сталінок” були дуже розкішними й продуманими, але корупція на місцях стала ще одною перепоною для якісного відновлення Одеси. 

Що стосувалося робочих, то для них більш-менш масове будівництво житла почали у 1946 році. Це були простенькі двоповерхові бараки без арматури й цементу.

Приклад простеньких будинків для робочих © odessa-life.od.ua

Кількість житла в Одесі досягла довоєнних показників лише в 1954 році. При цьому на одну людину приблизно припадало всього 6 метрів житлової площі, в той час, як норма складала від 9 до 12 м². В одній квартирі могло жити по декілька родин, які мали на себе лише невелику кімнату. Якщо родині щастило мати свою квартиру, то там часто оселялися також і батьки, і родини братів чи сестер, і бабусі з дідусями — по 10-15 людей разом. 

Згодом в Одесі, як і в інших містах СРСР, почали “освоювати” пусті поля та будувати там житло за типовими проєктами — так звані “хрущовки”, “панельки” тощо. 

Новозбудовані панельні будинки © pastvu.com

Сучасні реалії міста

Одеса під час повномасштабного вторгнення не була фронтовим містом, однак у місто прилітали ракети, а також досі існує загроза з моря. Допомогти відновити пошкоджені об’єкти в місті обіцяють міжнародні партнери — зокрема, Греція.

У службі відновлення міста зазначили, що Одещина може стати пріоритетною для відновлення об’єктів інфраструктури. У регіоні, як відомо, сильно постраждали енергетичні об’єкти, через що місто та область довгий час були без електроенергії. Відновлення також може стосуватися портової інфраструктури — до війни порти забезпечували 75% зовнішнього українського товарообігу.

Одесі, як і іншим містам, варто застосовувати принцип “build back better”. Він означає модернізацію об’єктів, а не лише їхнє відновлення до попереднього стану. Таким чином ми зможемо посилити Україну та надати як житлу, так і інфраструктурі достатнього запасу міцності на майбутнє.